Завантажити

розступаються.
О д н о о к и й. Ще не руш! Це Судьба іграет з етім человєком, себто — голосую: хто за смерть йому? (Рахує). Хто за жизнь? Ні одного!
А н д р е. Постривайте! Товариші! Я пішов до них, щоб робити шкоду.
У в е с ь с у д. Го-го-го! Ну просто Макс Ліндер.
А н д р е. Мене послано було до них.
С у д ь б а. Од кого?
А н д р е вагається.
Ш а п к а. Од Бога?
А н д р е. Від однієї тайної групи революціонерів.
Судьба. Од якої? Хто може посвідчити?
А н д р е знов завагався.
Я (виступаю наперед). Я можу посвідчити... Я свідчу, що його було мобілізовано і послано од нас у штаб до кадетів. Він мав нас повідомляти, які в них плани, скільки зброї тощо...
С у д ь б а. Од кого од вас було послано?..
Я. Од місцевого таємного ревштабу.
С у д ь б а. А ти хто?
Я подаю йому пакетика.
(Читає). "Товаришу Судьба... Посилаю до вас для зв'язку товариша Югу. Робітничі загони, вибивши ворога з позицій, гонять його і зараз вийшли на лінію... Г а м а р". (До своїх). Пустіть!
 
26
Я й А н д р е виходимо в коридор. Біля Марининмх дверей я обертаюсь до нього:
— Будь ласка, зайдіть сюди!
 
27
А н д р е входить. Його зустрічає М а р и н а :
— Звільнили?
А н д р е. Цей порятунок — чудо! Ні! Цураюсь минулого, рубаю шаблею колишнє і починаю нове життя. Нове життя!
М а р и н а . Цс-с-с... (Іронічно). Не так голосно починайте.
Німа зустріч А н д р е з батьком.
 
28
Я йду сходами вниз. Мені стає холодно. Біля вогнища спиняюсь. Сторожа гріється. Простягаю руки й я.
О д и н. Вірите, аж дивно. Така революція і бій, а блохи без уніманія.
Д р у г и й. Ніч — от і гризуть.
Т р е т і й. Півні співають.
П е р ш и й (недовірливо). Це у городі?..
Т р е т і й. Чуєте?
Я дослухаюсь. Справді, десь за муром чути досвітнє legato захриплого півня. Зловісне legato, потрійне. Мені згадується євангельський міф про апостола Петра, коли він зрадив і тричі одмовився від Христа. Я здригаюсь і йду геть.
 
29
Біжить без шапки Ж о р ж и к. З розгону наскочив на сторожу.
С т о р о ж а. Стій!
Ж о р ж и к завмирає. Він — як статуя жаху.
Ти куди?
Ж о р ж и к. Т-туди.
С т о р о ж а. Ти хто?
Ж о р ж и к. Я?.. Ж о р жик я!
С т о р о ж а. Ти тут живеш?
Ж о р ж и к. Ні! Їй-богу, ні!.. Тут моя сестра живе!
С т о р о ж а. А сестра хто?
Ж о р ж и к. Вона?.. З і н ь к а! Живе отам на горищі.
С т о р о ж а. Хто вона?
Ж о р ж и к. Вона проститутка!
Він іде по сходах. Один із сторожі слідує за ним до самих Зіньчиних дверей.
 
30
Ж о р ж й к (стукотить) Зіньо!
З і н ь к а. Хто? (Одчиняє двері).
Ж о р ж и к. Це я! Ж о р ж и к ! (Входить).
З і н ь к а. Знов папа прислав? Геть!
Ж о р ж и к. Ні, я сам! На хвилиночку! Я тільки на хвилиночку! Ху-х! От був напоровся, Зінько! На цілий полк сторожі! Насилу одбрехавсь. Але я їх не злякався, їй-богу. Не віриш? Я сьогодні убив одного. І ти знаєш, Зіяько, як це вийшло? Зовсім не так, як я думав, проте я не злякавсь, їй-богу! Він вибіг із-за рогу і просто на мене, у мене вистрелив карабін. Я дивлюся — місяць підскочив, а він упав. У вас нема шоколаду? Хоч трошки. Між іншим, з цукерні Регоде вивіску зірвано. Вітром. А потім вітер стих, — це як з карабіна вистрелило. Чого ви на мене так дивитесь?
З і й ь к а. Чого ти прибіг? Ховатися?
Ж о р ж и к. Я? Ні! Пхе! Стану я ховатися! Ти тільки, Зінько, не кажи, що я тут. Між іншим, я сказав, що ти моя сестра.
З і н ь к а. У вас таких сестер не буває.
Ж о р ж и к. Так це ж я не всерйоз сказав, а так. Хоча, знаєте, в мене ж сестри ще ніколи не було. Ху, от знову місяць вискочив, як там. Між іншим, крові я не бачив. Якось чудно все це вийшло й неприємно. Якби це була жива мамочка. Я помолюся Богові. Можна?
З і н ь к а. Помолись.
Ж о р ж и к. Боже і ти, мамочко! Зробіть тепер так, щоб З і н ь к а на мене не виказала. (Рвучко повертається}. Ти не викажеш?
Стукіт у двері.
Любая, не треба! Я прошу! Благаю! (Сідає навколішки перед Зінькою). Я вже не буду воювати! їй-богу! Страшно і дуже погано.
З і н ь к а. Аз даху будеш стріляти?
Ж о р ж й к. Ну, то зовсім інша річ.
З і н ь к а йде одчиняти. Ж о р ж и к, учепивсь за сукню.
Ви Богородиця! Ви тепер мені як мамочка! Не треба!
З і н ь к а (вражена словом "мамочка"). Ану, ще скажи це слово!
Ж о р ж и к. Мамочка.
З і н ь к а. "Мамочка". Дитя ти моє. Не плач. Хочеш, я циці дам?,Ні!.. Не вийде вже з мене мамочка! (Злісно)” Цить! (Одчиняє двері}.
 
31
С у д ь б а (мовчки обдивився всю кімнату, навіть у віконце подивився}. Зараз видю, де я.
З і н ь к а. А де?
С у д ь

читати