Завантажити

Товариші! Май на увазі що? Наш фронт на всі чотири сторони. Ворог на класових позиціях, себто де? Скрізь. Напрямок наш — соціалізм, візьми втямки! Революційним кроком...
Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю.
 
8
С т у п а й сам:
— Дак втретє ж і тепер востаннє. Чуєш, Т а р а се? Востаннєі Яка ж вона буде?
Д р у г и й гарматний вистріл.
(С т у п а й у розпачі). От не дадуть, не дадуть доворожити. (Розгортає книжку, читає). "Поховайте та вставайтеї" (Біжить без шапки, піднявши щитом книжку).
 
9
Став С т у п а й на перехресті. Вагається:
— Ну от... Добре тобі було писати — "повстаньте", а | як мені повстати? Куди йти, на чию руч стати — їй-1 богу, не знаю! (Думає). Оце справді — ні сюди, Микито, ні туди, Микито. Ішли ляхи на три шляхи, а козаки на три поля. Піти на червоне, хоча ні. "У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести", — писав Куліш. Піти під жовто-голубий — знов-таки у запорожців не було. А запропонувати червоний і стьожечки. Хіба ж зараз послухають!..
Постріл. Падає збитий кулею цвіт. С т у п а й піднімає його. '
Що ви робите? Отак і на мойому хуторі, їй-богу, позбивають увесь цвіт. Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники.
Постріл.
Ще вб'ють. Піду краще на третє поле, як наказувала М а р и н а . До себе на хутір. Сховаюся і пересиджу цю революцію, а там видно буде, до кого кристати. (Тікає).
 
10
О в р а м (повзе). От мені б тепер ноги...
Пробігає кілька червоногвардійців. Один кричить; "Хтось у тил нам б'є! Тікай!"
Далі смерті не втечеш! Стійте!
Набігають контрповстанці. Оврам сидить. Біля нього спиняється А н д р е.
А н д р е (гукає). Заберіть! (Показує на Оврама). Контрповстанець (на Оврама). Ану, ти! Вставай!
О в р а м. Не діждете, щоб я встав...
 
11
З ґанку Пероцьких тихо падає додолу червоний прапор. Хто його скинув — не видно. Натомість звисає жовто-блакитний. Хто його чіпляє — не видно.
 
12
Назустріч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квітів. Почувши дзвона:
— Ніби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрів монастир, ви там виголосили: "Хай живе Іванова дзвіниця, а над нею Північна зоря". Це значить Росія?
А н д р е (серйозно і твердо). Так.
М а р и н а . Ну, а за Україну чом лицар промовчав?
А н д р е. Обминемо!
М а р и н а (іде і гостро, допитливо дивиться йому в очі — жартує чи ні). Україну?..
 
13
З ґанку Пероцьких падає додолу жовто-блакитний. Хто його скинув — не видно. Натомість має трикольоровий. Хто його чіпляє — не видно.
 
VI
1
На вулиці Пероцьких рух. Біля дому збирається публіка. Святочний гомін, вітання — найбільше дами. Цвітуть парасольки. Од церков пливуть урочисті дзвони.
Д а м а. Варваро Михайлівно! Здрастуйте, милая! Друга. Не здрастуйте, а Христос воскрес! Перша. Аж тепер я зрозуміла, як він, бідненький, зрадів, коли воскрес!
Ч о л о в і к д р у г о ї (Зіньчин гість). І все ж таки, рівняючи до більшовиків, його мучили люди!
П е р ш а. Ах, не кажіть! Я сама була ці три дні немов у домовині.
Д р у г а. Милаяі Я була труп!
Ч о л о в і к п е р ш о ї (теж Зіньчин гість). Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотіли зробити з нас трупи, а з наших домів — домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей!
Д р у г а. Хіба ще мають судити?
З і н ь ч и н г і с т ь. Уявіть собі — перед тим, як розстріляти, думають іще судити.
П р о ф е с о р. Знов лібералізм! Знов реформи!
 
2
Четверо несуть на носилках О в р а м а. Побачивши натовп, він командує на носіїв:
— Ножку, носії! Мене зустрічають парадом. Ать-два! Лєвой! Запевай пєсню!.. Не хочете? Ну так я сам... (Співає приспів з відомої солдатської пісні).
Ой люлі, ой люлі да —
Я вам песєнку спою.
Смир-но! Одвічай, як пролетаріатові! Здорово, буржуазія! Дякую за царську зустріч!
В и г у к и. Який цинізм! Яке нахабство!
О в р а м. А тепер виносьте мене на престолі
В и г у к и. Як він сміє!
— Заткніть йому рота!
Одна дама хоче штрикнути його в очі парасолькою. Не попадає.
О в р а м. Ах ти ж... Какєтка!
Друга намагається.
Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складіть ваші парасольки. Чи, може, думаєте ревбурю під ними перестояти?
 
З
Несуть його в зал. Там жде на нього суд.
Голова каже до публіки промову.

— Панове! Сьогодні ми судимо тайного чекіста. Він нас судив по підвалах, здебільшого вночі, без свідків, ми його виносимо на денне світло і на ваші очі. Цей суд ми робимо публічним, навіть широко народним. Більше — ми, позвавши сьогодні на суд більшовизм, даємо йому можливість захищати свої криваві доктрини публічно. Ще більше — ми даємо кожному в цім залі право сказати своє

читати