Головна\Електронна бібліотека\Поезія

Електронна бібліотека/Поезія

Микола Істин

Діалог культур

Завантажити

АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ

Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,

це лише ситуації,

технічні ідеї,

а не філософська мозаїка ідеалу.

І комісії з моральності не сприяють досконалості

лише обмеженості.

І міра твоєї свободи

в довжину ланцюга

в руках громади,

І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.

І прожити одною дниною,

та навіть воскреснути знову людиною,

це замало,

і просто по-колу.

Тоді, починаєш щось робити :

Можливо гримати римами,

як дверима.

Плювати на критику.

Сміятися з класики на смітнику.

І після безсонних ночей,

в роздумах про природу речей,

створити інший наступний зміст,

і встати на повний зріст,

відкривши в собі вдосконалювача, творця,

зі словесного сонця,

здатного світити ідеями

добра всеможливими,

в світах цих,

і інших...

І на противагу життєвій миттєвості,

матеріальній малості,

придумати себе багатоваріантного,

в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...

Впіймавши вічність в досконалому,

занотувати її в душі

як в космічній капсулі,

що полетить в інше...

Коли закінчиться це.

А поки, на Землі цій принадній

жити радісно,

повноцінно,

і творити оновлену систему цінностей...

В ідеях наступних світоглядів,

і світобудов -

анонсувати некстмодернізм.

І не варто втрачати оптимізм,

навіть коли заблокують редактори,

і поріжуть коректори,

не журитись

від рішень журі

про неприсудження премії.

Бо в тебе є своя прерія,

своя мрія,

стіна,

і істина.

І навіть маловідомість

непробудить злість,

коли вдячний творцю

за можливість цю -

робити не кар"єру,

а творити нову літературу,

як план, як проект, з землями тілесними,

і душевними зорями.

Лише феноменальні поети

висловлюють в творах планети,

мов боги, що створили все

у Всесвіті,

і пішли...

Так і ти напиши ...

Застарілому, заперечливе - не.

І створи щось наступне...

***
Боже, які тяжкі нині втрати
в усієї Ураїни, і в моєї мрії...
Гинуть у братовбивчій війні солдати.
І зазнають поразок мої поетичні армії.
Й наші помилки -
вибухають знов як Чорнобиль.
За втраченим справляємо поминки,
і тим, ще більше розятруємо біль.
Нам потрібне не оплакування,
а оновлення,
не пропасти в закутку
а шукати шляхи до розвитку.
Цей час для перетворення ,
переродження, -
країни,
і людини.
В цю похмуру пору, видозмінюється навіть усвідомлення Бога.
Тому, майструю противагу
до старої системи цінностей, що не спрацювала,
не наблизила ні мене ні інших до ідеала.
Відкидаю корумпований ідеологізм...
І створюю некстмодернізм,
як іншу -
літературу,
нову культуру,
як нішу -
свободи,
і правди,
для світобудов
безмежжя добра народів,
і особистості
примноженій щастям розмаїтості.

***

Коли майдан як вулкан революційний
змінюється заворушеннями вуличної контрреволюції,
і ідеологія заходу
наштовхується на політтехнологію сходу,
тоді кулями по-народу
вистрілюють геополітичні війни,
з вини -
владолюбивих диктаторів,
і тоталітарних культур агітаторів.
І від військової операції
посттравматичні рани нації
не зализати ображеній політиці,
і не вилікувати обмеженій економіці.
Цій країні потрібні зміни
до глибини душі України,
щоб в її метафізичному небі світоглядному
відбулась поява некстмодернізму,
як новий виток розвитку,
розбудови людської, і розквіту...
Він у вірі в людей,
і в галактиках наших ідей,
у гармоніях з світом
і з Всесвітом,
у повазі до різноманіття -
життя.
В цьому краї, де античні філософи не ходили,
й люд хрестили мечем
і вогнем...
Україну, насправді, таки сотворили -
поети.
І в літературному слові, що дальше від класика,
розбудова її ДНК,
і успіху пріоритети -
в оновленні -
в самій людині,
і в її домівці - країні.

ОКУПАЦІЯ

Ідентифікація -
окупації,
це перший крок до визволення.
Як від російського вторгнення,
так і від будь-якого -
політичного,
культурного,
духовного,
захоплення,
і поневолення,
людини,
і країни.
Я хочу щоби моя держава
не була би окупантом мого права
мати власний світ,
і світогляд.
Самоствердження -
потрібне країні і особистості,
і захист незалежності -
від зазіхання.
З поневолення - мудро виходити до добра, любові, краси співвідношення,
з іншими.

ДІАЛОГ КУЛЬТУР

В час війни і розрухи.

Є вихід в них.

Це прихід не месій.

Але їхня місія -

надважлива.

Де зброя безсила.

Коли політик

заводить в тупик.

І обертаються проти людей, як тортури -

псевдокультури.

Десь тоді, коли смерть уже косить без смислу.

Появляються з вічності мислень

вони - добрі велетні слів.

Нові вісті, в подобі послів.

Винахідники щастя й любові.

Котрі завжди праві.

І загальнолюдськими дорогами миру

стають землі, і води, і мудрості милі...

Вони ті що уміють цінити планети усерозмаїття,

та научать усіх досягати гармоній Всесвіття.

І цей діалог культур -

порятує від куль,

і відродить народи,

відкриє друге дихання для свободи.

Від диктаторів, чи то князьків,

і озлоблених книжників,

в них немає лаврових вінків.

Та по-совісті вищих віків -

в нагороду дано їм творити -

світи...

Це вони - геніально безмежні поети !

Будьте ними. Підіймися над межами ти...

***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...

І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.

Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...

Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.

Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...

НЕКСТМОДЕРНІЗМ ЯК МРІЯ ПРО ВЕЛИКУ ЛІТЕРАТУРУ

Ще з дитинства, мене разом з усіма, намагались вишикувати по-стійці -
струнко, на піонерській лінійці,
вбиваючи в голову
дві доктрини головні -
комунізму ,
і атеїзму.
А я перекручував піонерські речівки
до анекдотизму,
і сміявся з них як з ідіотизму,
та викидав їх зі свідомості наче із дому безглузді речі.
А нині,
на двадцять третю річницю незалежності країни,
по-державному телебаченні,
на історичному побаченні,
нові "піонери" по-стійці струнко
вигукують гасла лунко.
І перефарбовані політики,
та пристарілі фанатики,
знову всім в голови вдолблюють -
чергові дві ідеї,
чи ідеології,
роблячи людей громадянами
в яких мізки з двома звивинами.
І ніякого тобі різноманіття людських світів.
І жодного відкриття інших форм і способів життів.
То дрібниця, що закину кар"єру
через безлику маршируючу в ногу юрбу
осяяну однаковими клонованими ідеологемами.
Головне - створити Літературу
як побудову нового арт-простору,
що стане як небо ( побачать яке не лише в телескопи ютубу ),
яка розіллється ідей океанами,
відкриється новими землями
населиними неповторними людьми.
Розмаїття матерій краси
за межами ще незнаного задоволення -
вкласти в рукописи,
це поезії - надзавдання.
В людську культуру -
пізнанням , і творенням
вноситься, втілюється -
некстмодернізм, як мрія про велику літературу.

* * *

В свідомість мов в будівлю я входив,

слова як двері відчиняв в свою присутність,

конструкції, які ще Бог зводив,

досліджував до мікросхем думок, і зазирав у їх ідейну сутність.

Ці континенти мозку як земний недосконалий сходинковий світ,

тому людині треба йти у Всесвіт.

Іду до нього космосом душі.

За міжпланетний шлях мені є -- вірші.

Себе наново зложую у них.

І істини я формули буття

складаю з вседобра і з усещастя,

із всеможливості багатоваріантних --

світів прекрасних див...

Із хліба і води,

з чорнила-крові --

ці світи мрійливі...

З АРТИФАКТУ НЕКСТМОДЕРНІЗМУ

Опустіть молотки,
і розтисніть пальці,
хай випадуть цвяхи з руки,
які забиваєте в серце...
Щоби не забити наглухо, догмами, сердечні двері моралі,
за котрими вихід в принадливе розмаїття почуттів волі...
Віднесіть, як колись, на пункт прийому макулатури -
книги з нежиттєздатних ідеологій,
так вчиніть і тепер, з свіжовиданим сумнівного приданого -
обмежувальної культури,
її шароварних прошарків, й політтехнологій.
І не варто комплексувати
від квітів кульбаби страти.
Втрата Криму -
як пряник, що випав з кишені дитини, мала необачність,
дрібна неприємність,
порівняно з втратою рими,
з поразкою літератури
яка України структури -
основа
й обнова,
попри політичні баталії,
в економічних облогах.
Бо в країні, де олігархованими -
стають і землі й водойми...
Де закон як заноза
в нозі...
Де і небо -
душпастирі розподілили вже поміж собою.
Лише в слові -
можлива безмежна ідея свободи.
Із конструкцій словесних майструють письменники сходи,
ще незнані, нові, надможливі,
в собі,
і у Небі,
в них власна дорога
до Бога.
І в світогляднім полі
гармонія на Землі.
Душі - не в аскетичній печері долі перебувати обділеній,
а в галактиках космосу втіленій,
де добро всевимірів,
і любов між людьми,
де світи наші світяться щастями,
як найвищими задоволеннями.
Зужите, знекровлене значення слова, що в кайданах консерватизму,
лише поетичними перемогами можна звільнити,
і світи нові засвітити -
З артифакту некстмодернізму.
Як спалахи літературної революції.
Анотації культурної еволюції.
Творчого
явища - новопізнаного...

***

Коли ти на дні,
лежиш
умиротворений безвиходом,
і залишається лише чекати з моря погоди,
зберігати сили,
і майструвати вітрила
для попутного вітру везіння,
і часу весла.
А доля ще більше затискає тебе -
в лещатах,
і обробляє наче деталь на станку.
Тоді, починаєш цінувати єдиний простір свободи
що ще залишився,
за порогом якого, виключаєш свідомість мов світло,
впадаючи в сон,
як в інший вимір існування,
де сновидіння - плюють на закони Земного життя,
але вони всього лише обрізки кінофільмів,
що поза монтажем свідомості,
в яких бачиш те що не потрапило на прем"єру осмислення,
що залишилося за кадром буття,
до чого добираєшся підсвідомими підвісними мостами,
котрі поєднують свідомість з невідомістю...
А під ранок,
розум награється дитячими пустощами зі снів,
і з чорного входу, відвідувачам -
він закриває двері душі.
І ти прокидаєшся, для змін,
бо люди народжені саме для цього,
людство пробуджене думати,
і з малої іскри ідеї -
спричиняти ефект перезавантаження,
і майбутнє оновлення -
суспільства і Неба,
починаючи з власних правил,
з якими набудуть гармонії інші,
роблячи крок із себе...

***

Це незнане мистецтво - розкладати ідеї на атоми,
і створювати з них власні світи,
що сяють невидимими для інших бажаннями як зорями,
і неймовірною дійсністю, мов планетами
обертаються подіями по-несподіваних орбітах...
Але, вони погано лягають на папір,
а творці , зазвичай , вмирають невідомими,
бо їхня творчість не піар,
і неочікуваний гість в посадових кабінетах.
І даремно ми складаємо плани,
і виписуємо їх як власні закони,
бо в нас ніколи не вистачає грошей
на їхню реалізацію,
в людській цивілізації,
що скотилася до побутових речей.
І коли мої вірші впираються в глухий кут,
а мої світи в обставини закуті,
я відкриваю її,
і входжу до неї -
як в найзагадковішу кімнату свідомості,
бо це єдиний вихід -
оволодіти ремеслом долі,
ставши майстром теорії випадковості,
щоби перших зустрічних
привітати як колег величних,
і звичайні кавярні ( не в жарт )
перетворити на справжній арт.
Я митець в випадковому часі,
як ловець шансу гармонії в хаосі,
де непередбачуваними помічниками є лише сновидіння,
які відкривають коди події дня...
Це зовсім непросто
зазирнути на кухню першооснови буття,
і збагнути її, незрозумілу вченими, ланку поступу,
що є випадковим вибухом успіху життя.
Можна вдало користуватися формулами випадкового -
якщо поєднати еволюцію метафізики Бога
із філософією розвитку
розквіту
людського,
і прилюдії світу Земного -
зробити ідейними скарбами для Всесвіту.

читати