Завантажити

Ще губи кам´яні дахів високих
Пожадливо бузу татарську ссуть,
Ще безматень у вульні велетенськім
Не зворухнувся:
Грузно спить, —
А вже
Набряклими повіками за містом
Моргає хтось
І пальцями нервово
По ринві стукотить.

Бульвари.
Сніг таранкуватий —
як стародавній мармор,
а коло прикорнів чорніє:
провалились рани...
І сльози
(не мої — дубів померклих)
Моє обличчя й руки кроплять.

Чого ви плачете незрячі?
Нехай брудною дергою
Вкривається дорога,
Нехай замість блакиті
Висне повсть, —
Та вірте:
Скоро, скоро
До нас веселик прилетить,
І ще послухаєм музик,
Коли і в хаті найбіднішій,
І в найубогішім кварталі,
І в кожнім місці
І в кожнім серці
Заквітнуть соняшні троянди...
Ґриджолами
Мовчазно
Кожух проїхав.

читати