Завантажити

поки там що, а тепер наша воля! (Гука). Оришко! Мерщій сюди! Гукай на Горпину!
Василь. Горпино, моя рибонько, скорій іди!
Оришка (вбіга). Чого це батько так рано поїхали до церкви, ще й до вечерні не дзвонили?
Горпина (вбіга). Чого це так рано сьогодні пошабашили роботу?
Василь. Ох, які ви, дівчата, цікаві!
Антон. Старим богу молитись, а молодим веселитись!
Співають. Антон,Васильідівчата.
Тепер нам воля, Тепер нам роздолля,- Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доля!
Дівчата.
Ой як же любенько Б'ється серденько, Сміється й радіє, . З кохання мліє!
Всі.
Тепер нам воля, Тепер нам роздолля,- Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доля!
Антон і Василь.
Дівчино-серденько, Любімось вірненько, Кохаймось довіку Без міри, без ліку!
Всі..
Тепер нам воля, Тепер нам роздолля,- Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доляї
Завіса

ДІЯ ДРУГА
Левада. Верби і лоза, річка. Ніч.

ЯВА 1

Горпина і трохи згодом Василь.
Горпина (виходить і придивляється). На сил батько заснув! Чого це він такий веселий повернувся вечерні, мало не танцював? "Одягайся,- каже,- завтр в найкращу одежу та сподівайся до нас дорогих гос тей!" - "Яких?" - питаю. "Сама побачиш!" І довго вс щось натякав таке, але я нічогісінько не розібрала. Вс якісь шуточки, аж обрид мені!.. Ледве-ледве улігся спа ти. Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснуї взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а ві хоч би тобі вусом моргнув,- хропе!.. Що ж це ні Антс на, ні Оришки нема, і Василь десь запропастився? (Сіда на пеньок і співа).
Світи, світи, місяцю, І ти, ясна зоря, Просвіти доріжку, А де мила моя. У чистому полі Там шовкова трава, Гей, там дівчина косу Та й розчісувала!
(Гукає). Гу-у! Оришко, гу!
Там дівчина косу Та й розчісувала, Сестрицям-подружкам Переказувала...
(Знову гукає)
Сестриці-подружки, Ви кайтесь по мені, Не доймайте віри Та козаченькові.
(Знову гукає)
Що ж це й справді ніхто не йде? Самій якось аж ніби сумио сидіти. Гу-уІ Чого це Василя так довго нема? Де він запропастився? А може, де-небудь притаївся та дожидає моєї звістки? Чудний парубок! "Як часом я,- каже,- не одкликатимуся на твій голос, то знай, що то означа, що хто-небудь за нами зорить; тоді нявкни, як кішка, і я зараз з'явлюсь!.." Ану-ну, чи відкликнеться, чи з'явиться?.. Няв, няв, няв! Ні, не чуть!
Де ти, миленький?
Василь. Няв, няв, няв! Горпина. О, відкликається!
Голуб сизенький! Василь (крадеться левадою).
Я тут, Горпино! Я тут, рибчино, До тебе лину, Моя єдина!
Василь і Горпина (разом).
Як мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоєї
Без тебе, серце, І світ не милийі
Моєму коханню Немає міри!
Василь і Горпина (разом).
Як мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоє!
Горпина.
Моя ти думко, Щира дружиної
Василь..
Дай приголублю Мою єдину!
Василь і Гор пияа (разом).
Як мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоє!
Василь. Моя ти рибонько, моя утіхо, моє ти ясне сонечко!
Горпина. Справді? Мабуть, таке ясне, що аж в очах темніє? Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись; а ти й не знаєш, що завтра, либонь, якесь мене лихо чекає? А казала тобі скільки разів: утечемо та нишком звінчаймось! А ти все: "Боюсь, боюсь!.."
Василь. Завтра нас, може, щаслива доля, чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила!
Горпина. Як? Що таке?
Василь. А таке, що ото я таку підвів машину, що твій батько і Кукса мало з радощів не подуріли!
Горпина. Яку машину?
Василь. А що, цікаво? От ти мене раз поз раз упрікала, що я полохливий і несміливий, ану, нехай хто сміливий таку штуку вигада.
Горпина. Та кажи ж бо швидш, що таке? 'Василь. Кортить? Отже й не скажу!
Горпина. Скажи! Я тебе поцілую.
Василь. Еге, тепер вже й "поцілую"! От ти все на мене, що я полохливий та несміливий!..
Горпина. Ну, на те, щоб кого обдурить, не великої смілості треба!..
Василь. Еге, розказуй! Ну та й штука ж буде! (Регоче).
Горпина. Та чого ж ти так радієш?
Василь. Як чого? Я вже знаю чого! Як тільки діло піде й до кінця так, як воно тепер вже наклюнулось, тоді ти вже певно будеш моєю!
Горпина. Як то буду твоєю? А як я ще, може, за тебе не пїду?..
Василь (з ляком). Як? Та ти ж... Горпина. Божилася, що піду? Так що ж?.. А тепе-' па от не хочу, не хочу- та й тільки!..
Василь (з жаху не може промовить). Так ти мене... Г орлина. Ану заплач! Чого ж ти не плачеш? Василь. Так ти ось як? Та ще хочеш, щоб я й заплакав? Та не діждеш же ти цього!.. Будь же ти...
(Хлипа).
Горпина. А далі що? Чого ж ти замовк? Василь. Ні, не замовкну! Будь же ти анах... Ні, не хочу я тебе проклинать! Що ж з того прокляття? Ну, любила, доки любий був! Прощай, Горпино, тільки ж ти мене й бачила!..
Горпина (хапа його за руки). Куди ж ти? Василь. Не бійся, не кинусь в річку і на гілляці не почеплюсь! Ти, може, цього іменно й хотіла б? Одійди ти від мене, зраднице! (Хутко йде).
Горпина. Василю, Василечку! Постривай-бо, вернись! Ще,

читати