Завантажити

чахонь, /Оселедець часом, Після ж чарки, на похмілля, Хрін та редька з квасом?.. Не знаю, панове, Што частіш вам сниться, А што тій бідноті, То щоніч М'ясниці!.. От грошовитий - то інша стаття, Тих безпечніше повсякчас життя:
Не потіє, не хворіє, Карбованці ліче, Усіх гонить, зневажає І всім дулі тиче! Люди всі йому мовчать, Доки грошики бряжчать!.. І довіку, добрі люди, Грошовитий в шані буде, Бо гроші над нами Завжди керують, За гроші і дурні Розум купують!
Тепер, панове, скажіть мені, Как без політики жить на селі? Чи можна ж нам, писарям, Ворони ловити, Коли світ такий настав, Што краще й не жити?
Потому я й не дрімаю І, де должно, запускаю, Будто би для ради штуки, . У чужі кишені руки... Не знаю, панове, Как це вам здається, А меж нами, писарями, Вездє так ведеться...
Дранко і Кукса. А листи ж наші як? Писар. Тепер я піду додому, пообідаю та ляжу відпочити...
Дранко. Та це вам замарудилось подратувать нас, чи як?
Кукса. Нічогісінько не розберу!
Писар. Одначе прощавайте! Завтра, як не забуду, то принесу вам листи.
Дранко і Кукса. Та це до завтрього ждати?
Писар (дивиться на обох). Ач, які нехитрі! Ну, как видю, то з вами з невиразимою хвилозопією недалеко доїдеш: чи ви справді, чи прикидиваєтесь? Невже ви зовсім не догадались?
Дранко. Я ні, я зовсім недогадливий!
Кукса. А мені розжуйте і в рот положіть, то я й тоді не догадаюсь. Хіба вже скажете: їж! А то так і буду стоять, роззявивши рота.
Писар. Справді?
Дранко. А так, так! Вони у нас такі!
Писар. Стало, будем говорить прямо?
Дранко і Кукса. Прямо краще!
Писар. Как упрямо, так і прямо! Уплйтіть мені, то й листи зараз получите!
Дранко. Так би зразу й казали!
Кукса. А то й почали закидать про коней та про овес!
Дранко. Та про якусь політикуі
Писар. Таксу ви мою знаєте?
Дранко і Кукса. А яка?
Писар. Перш була по п'ятаку, а тепер возвише-"а - то по гривенику! Бо скрізь тепер ідьоть на повише-ніє!
Кукса (убік). От чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам!
Писар. А вам зводьте лист.
Дранко. Зводьте і мої! (Дає гроші).
Писар (дає лист). Пожалуйте і вам!
Кукса (обійшовши трохи, манить пальцем писаря). На часиночку!
Дранко (тож манить собі). На хвилиночку 1
Писар. Чого?
Кукса. Милості просю!
Дранко. Будь ласка!
Писар. Такса теж возвишена: за прочитаніє десять копійок, за одписаніє - двадцять.
Голос з двору Дранкового: "Тату, ідіть, до вас паламар чогось прийшов!"
Дранко. О, слава господеві! Той мені даром про-чита! (Пішов у свій двір).
Писар. Гривеник з кармана вилетів!
Кукса. От щасливий мій сусіда: йому все дурницею обіходиться... Зділайте милость!
Писар. Ну?
Кукса. Прочитайте, що тут надряпано, я за платою не постою!..
Писар (простяга руку). По таксі!
Кукса. Не турбуйтесь! Мілких тепер нема! Завтра...
Писар. Ні, спасибі... Мені вже живіт підвело від ваших завтраків!
Кукса. Отже лишенько! Та ось хоч самі помацайте, порожнісінькі кишені!
Писар (хоче взяти, за кишеню). Позвольте!
Кукса. І не сором вам лізти у чужу кишеню?
Писар (засовує руку у його кишеню). З вашого присогласу. (Вийняв гроші). Бачте, ось і намацав как у раз гривеника!..
Кукса (убік). А, щоб тебе намацало! (До нього). Отже недаром, мабуть, кажуть, що іноді і сам чоловік не зна, у якій кишені у нього чорт сидить!..
Писар. Ето вєрно! (Розкрив листа, читає). "Приятелю мій, вселюбезнійший милостивий государ і шановний господине..."
Кукса. Спасибі за шанобу! Мене таки, спасибі, люди шанують!
Писар (знову читає). "Шановний господине!.."
Кукса. Аж двічі шанує мене? Це якась дуже вже добра людина пише!
Писар. Ви-бо не перебивайте, а слухайте готового! Воно зараз піде далі... "Шановний господине! Зви-няите, што так довго не одписував до вас об ваших ділах, касательно жениха..."
Кукса (озирається). Читайте, будь ласка, нишком. я не глухий!
Писар (чита). "...Касательно жениха, потому што не мав Бремені!.."
Кукса. А якщо й справді йому було ніколи? Конешне, мушу вибачити!
Писар. Я, кажеться, здеру з вас проти возвишеної вдвоє!..
Кукса. За що?

Писар. За многоглаголаніє!
Кукса. Мовчу, мовчу!
Писар (чита). "Ну, одначе, тепера подаю вам дорогу звєстку: на етом тижневі, когда не в суботу, так небезпременно у неділю..."
Кукса. Сьогодні субота!
Писар. Єй-богу, я полізу до вас у кишеню за воз-вишеною таксою. (Чита). "...У неділю приєдить парниш-ка, жони моєї сродник, на оглядини до вас. Хоч вон вже і в літах, і із себе на виду непоказной, но, одйаче ж, хвундаментной чалавєк і порадошний гаспадін. Зумійте тілько прийнять його в настоящім хвасоні, і дщерь ваша, Орина Максимовна, возьмуть себе в первоє преді-словіє превосходноє щастіє, і отсюда возникнеть любов і прочеє..."
Кукса. Подай, господи!
Писар. Ну, та й язик же у вас!
Кукса. Мовчу, мовчу!
Писар (чита). "Може, йому прийдьоть у второє предисловіє прикинуться убогим і одягнеться вон не по-благородному, а по-бєдному, то ви не внімайте на етот хвакт своєго

читати