Завантажити

обращенія..."
Кукса (крізь зуби). Подай, господи!
Писар. Чи ваш язик може понімать яку-небудь дисципліну? (Чита). "Желаю вам от усєх моїх совбкуп-них чувствій хорошо на веселії гулять і нас часто вгощать. Совітую не откладувать етого діла у продолжи-тельний ящик, везти у той же день до вінця, і слава богу..."
Кукса (по паузі). Амінь?
Писар. Амінь. О, тепер можете розглагольствоват скольки желаєте. .
Кукса. Амінь! Ій-богу, зараз оце і до попа побіж і договорю його. (Убік). Слава тобі, господеві, діждав ся!.. (До писаря). Милості просю і вас на весілля!
Писар. Благодарим за вніманіє! Так как же, раз| ви завтра думаєте їх і звінчать?
Кукса. А що ж тут довго откладувати? Якп можна, то й сьогодні!..
Писар. Оце ж і по листові. А від кого він, ви дог дались?
Кукса. Від Лахтійона Хведоровича, з города?
Писар. Так і тут обознача: "Від Лахтійона Хвед<3 ровича, з города". Ну, до свіданія з вами! (Іде).
Кукса (хова листа). Ну, тільки я вам скажу, щ| за такого куценького листочка не варт було платиті гривеника! і
Писар. Не велик, кажуть, червінчик, та дороги<| Зате ж зятя багатого придбаєте. |
Кукса (оглядається). Будь ласка, не гомоніть! А хіба мені моя дочка обридла? Легко, думаєте, мен? буде розставатися з нею? Ви понімаєте, що таке діти задля батька, котрий ними втішається, ними пишається, живе ними, диха ними.". Котрий, котрий... (Убік, ідучи 'в хату). Слава тобі, господи! Так і чую, як мені від серця відлягло; на душі так якось весело стало, мов весняна вода прибува на лотоки, неначе величезний лантух з пшеницею зсунувся з плечей... Коли б тільки він^ согласився швидше їх повінчати! Так нехай хоч і дваї дцять п'ять карбованців загне-заплатю! (Пішов).
Писар. Треба-нада буде сповістить .Василя, ш^ наша політика, кажеться, вже кипить!

ЯВА 10
Дранко і писар.
Дранко (балака сам з собою). Я таки зразу догаї дався, що це від Лахтійона Хведоровича. Піп до мене дуже прихильний, то він мені їх завтра або сьогодні| звінчає! Паламар каже, що можна хоч і сьогодні звін-1 чати, аби документи були чистоплотні! (До писаря). А, ви ще тут?
Писар. Дожидаю од вас резолюції нащот рубля серебра.
Дранко. А, які-бо ви! Отже я добріший від вас.
Писар. Любопитственно.
Дранко. Милості просю завтра до мене на весілля!
Писар. Благодарю! (Убік). І тут діло закипа. Це одна статья, а за руб серебра три дні вам на розмишленіє. До свіданія!
Дранко. Тільки ви сусідові ані словечка.
Писар пішов.
Сьогодні або завтра жених прибуде! Спасибі Лахтійо-нові Хведоровичеві! Пише, щоб я скоріш їх звінчав! Мотнусь оце зараз до попа!

ЯВА 11 Кукса і Дранко.
Кукса (йдучи з свого двору і не бачачи Дранка, тихо приспівує і притопує).
І по хаті тини-тини, І по сінях тини-тини, Вари, жінко, лини!..
Дранко (побачивши, що Кукса танцює, приспівує і собі).
І по хаті тупу-тупу, І по сінях тупу-тупу,-Вари, жінко, крупу!..
Кукса (уздрів Дранка). Чого це ви, сусіде, так радієте?
Дранко. А вас яке лихо розносило, що танцюєте?
Кукса. Хіба ж то я танцював? Я утоптував ось-Дечки землю, бачте, якась чортяка покопирсала?.. Певно, капосні діти у хаток грались або у горобця...
Дранко. А мені здалось, що ви танцюєте, я й подумав собі: ану,.піддам сусідові охоти! . Кукса. Та чи нам же танці на умі?.. Об спасенії ДУШІ треба думати!
Дранко. Чи не до вечерні зібрались?
Кукса. Еге!
Дранко. У яку церкву?
Кукса. До Спаса! Велів конячину запрягти... Дранко. А я піду до Пречистої. Ох, гріхи, гріхиі| Кукса. Іменно, що гріхи! Здається, і живемо по-божому, і в церкву вчащаємо, і постів додержуємо... Чі ви понеділкуєте? і Дранко. Аякже, вже третій рік. | Кукса. А я шостий!.. А під старість все-таки нібі чуєш, яка сила гріхів за плечима!.. Як після доброї зими води у ставок напре, що аж греблю рве.
Дранко. Еге, так і чуєш, як пригина тебе до землі, як добрий лантух з земляним вугіллям!
Кукса. От часом кузочку манесеньку наступиш ногою і задавиш її ненароком, а воно й то гріх! (Дає понюхати). І цього зілля, кажуть, гріх вживати... А ми все таки вживаєм...
Дранко (нюха). Аякже! Я чув від одного дяка, що, каже, на тім світі нечиста сила, замість цієї погані буде тобі у ніздрі запихати чемерицю...
Кукса. Мені один салдатик розказував... гвардійон він, значиться, був вже аж двічі на Ахтонській горі... так каже, що... каже: "Гріхи наші - да й тольки!.."
Дранко. Прощавайте до якого часу!
Кукса. Ходіть здорові! Може, вас чим зобидив сьогодні, то простіть мене!
Дранко. І мене простіть!
Кукса. Бог простить! Знаєте, живемо по сусідству не можна, щрб інколи не посварились... Собаки, і ті гризуться... або горщик з горщиком в печі стовкнеться і розіб'ється...
Уклонившись, пішли.

ЯВА 12
Василь, Антон, потім Горпина і Оришка.
Василь (регоче, хапаючись за боки). Бачив, бая чив, Антоне, як наші хазяїни мало не подуріють з раЦ дощів? 1
Антон. Від чого ж то?
Василь. Послі, послі розкажу. От так штукерія буде!..
Антон. Ой, не радій заздалегідь! Одначе

читати