Завантажити

Невже? Слава тобі, господи! Як це я його проґавив? (Побіг у свій двір).
ЯВА З Антон і Кукса.
Антон (вибіг з двору). Хазяїн! Якийсь чоловік, либонь, парубок, заїхав у заїжджий двір до Гершка.-пере-одягся у стару одежу, спитав, де ваша хата, і йде вже сюди.
Кукса. Чи й справді? Ти його сам бачив?
Антон. Аякже, своїми очима бачив! Я йшов з містечка повз постоялий двір, дивлюсь: що воно за чудасія? Якась людина скида з себе гарну одежу і надіва стару! Я й прислухався, чую, питає: "Де Куксова господа?"
Кукса. Спасибі тобі за звістку, Антоне! Я тебе, Антоне, люблю, єй-богу, люблю! Зоставайся у мене ще років на два або й на три, заслужиш чимало грошенят, тим часом, може, твоє серце привернеться до дівчат, тоді свататимеш мою Палажку! І вона тим часом підросте та вилюдніє!
Антон. Коли так, то вже краще віддайте за мене Оришку!
Кукса. Оришку? І Оришку віддав би, так... (Оглянувся, тихо). Це ж приїхав жених до Оришкиї
Антон. Жених? Ну, якщо Оришку ви віддасте за Цього жениха, тоді попрощайтесь і з Антоном, і з млином своїм, і з господою!
Кукса. Як? Що?
Антон. А те, що спалю!
Кукса (убік). Он воно що! (До нього). Так ти так ненавидиш бабів?
Антон. Ненавидів, а оце раптом привернуло мене До бабів!
Кукса. Привернуло? А щоб тебе вивернулоі.. (Хутко йде за ним). От тобі і вглядів у два ока! Та постри-ваи-бо, Антоне!.. Невже це ти навсправжки?.. (Пішов),

ЯВА 4 Ничипір виходить з-за хати з Василем.
Василь. Оце ж хата мого хазяїна, а ото Куксова. Ничипір. Побачимо, що з цього вийде. Мушу вже стати у пригоді добрим хлопцям. Спасибі їм: нагодували мене І грошей помінилися ' дати аж десять карбованців!..

ЯВА 5 Ничипір і Дранко.
Дранко (вибігає з свого двору). Милості просю (Хапа його за руки і тягне до себе).
Ничипір. Чого це ви до мене пристали? Пустіть!
Дранко. Ви від Лахтійона Хведоровича? Я зараз догадався!
Ничипір. У чім догадались?
Дранко. Милості просю покорно!
Ничипір. А куди ж то так проворно?
Дранко. У мою господу!
Ничипір. У вашу господу!
Дранко. Все вже як слід У мене готової
Ничипір. Я не роблю діла З одного слова.
Дранко. Я вже й попа договорив? Ничипір. Хто ж вам хапатись так велів?

Дранко.
Одне тільки слово, Та й марш до вінця! Ми доведем діло Зразу до кінцяі
Пообіцяли.
Ничипір. Стало бить, все справно,
Тільки оком морг, Поспієм, поспієм З козами на торг!
Дранко. Перекусили б хоч мало. Ничипір. Я вже їв і хліб, і сало! Дранко. З'їли б ще борщу та каші..< ;, Ничипір. Ще не їв борщу та каші.
Дранко. Ходім, не гаймось,
Вже в церкві нас ждуть.
Ничипір. Стало бить, поївши, Та й з богом в путь?
Дранко. Тай чого тут відкладати? Ничипір. Може б, до завтра підождати?..
Дранко. Скажіть одне слово, Та й марш до вінця. Ми доведем діло Зразу до кінця!
Ничипір. Стало бить, все справно, Тільки оком морг, Поспієм, поспієм З козами на торг!
Дранко. Коли поспієм, як поспієм?
Ничипір. А ви хто такий?
Дранко. Дранко!
Ничипір. Дранко? Чудне яке прозвище!..
Дранко. Так од родителів!.. Ну, ходім же в хату.
Ничипір. Ні, винесіть сюди добру чарку горілки, я вип'ю для хвабрості!
Дранко. Сюди? Нічого робити! (Убік). От штукар! (Побіг у своє подвір'я).
Ничипір. Коли б мені не забуть про нашу умову з хлопцями...
Антон і Василь з дворів). Крепись, Ничипоре!
Ничипір. Ще креплюсь!
Дранко (вибігає). Випийте й закусіть! А я зараз таки догадався, що ви від Лахтійона Хведоровяча!
Ничипір. Догадались? От штука!..
Дранко. Ну, ходім же в хату, бо вже пора хоч і до вінця!
Ничипір. А добра горілка і закуска, хоч і не на голодні зуби! (їсть).
Дранко. На здоров'ячко.
Ничипір. Славні пиріжки з мнясом!
Дранко. Ви ще не бачили моєї Горпини?
Ничипір. Гм...
Дранко. Там така окуратна, як аглицькі обценьки!
Ничипір. Справді? Ану, давайте ще й по другій!
Дранко. Випийте, та швидш будемо доводить діло до краю!
Ничипір. Чудасія трапилась зо мною вчора: тільки дві чарочки випив з кумом Петром, ще тільки що сонечко почало сідати... Правда, я й забув, що вам цього не треба розказувати!..
Дранко. Що, як?
Ничипір. Ніяк! Отепер ніби й підкрепивсь! Ну, коли вже робить діло, то робіть! Що далі? Дранко. А що ж далі? Ничипір. Давайте ще й дівку сюди! Дранко. Як сюди?
Ничипір. Перед мої очі! Тут ми зробимо оглядини.
Дранко. Люди ж сміятимуться!
Ничипір. А в хату я не піду, доки не розхваб-рюсь!
Дранко (убік). От штукар! Ну, та й штукарі ж оці городські паничі! (Побіг у двір).
Ничипір. Одначе горілка здорово вдарила у голову!
Василь і Антон (з дворів). Кренись, Ничипоре! Ничипір. Ще креплюсь! Ого-го!..

ЯВА 6 Кукса і Ничипір.

Кукса (виходить з-за тину). Куди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шукаю, шукаю, нема! (Побачив Ничипора). Чи не він оце? От так мурмулад! (До нього). Милості просю в господу! Ви від Лахтійона Хведоровича?
Ничипір. Може! А ви хто такий?
Кукса. Кукса.
Ничипір. На яку ногу?
Кукса. Ні, це, бачте, таке моє прізвище, хвамилія моя

читати