Завантажити

і ходотайства до королевського величества і хотячи подобно от високой держави і сильной протекції пресвітлійшого і самодержавнійшого Алексія Михайловича, монархи нашого всеросійського отторгнутися, і по-прежнему до корони польськой отчизну нашу Малоросійськую, премногою братті нашой кровію, воєнним оружієм за предводительством покойного гетьмана нашого Богдана Хмельницького отсікшуюся і свободившуюся, присвоїти і подклонити. Що єжелі так учинити мієте непремінно, то відайте зачасу, іж ми, войсько низовое запорозькоє, в том волі вашой послідовати не будем і титулу ізмінничеського на “славное ім'я наше наволікати не хощем. Да і сам вашмость мосці пан ізволь тілько розсмотріти і совершенно уважити, под которим монархою лучшего себі вперед можем надіятися пожитія? Чи под єдиновірним православним государем царем московським, которого єще ні в чем не оскорбили? Чили под іновірною, римськой отступничеськой релігії і заблужденія сущею короною польською, от нас зіло роздраженною і оскорбленною, мієм без вонтпливості свої пришлого благополучія опреділяти і записовати терміни. Товариство наше низовоє охотницькоє, на службі его монаршой воєнной в Литві і в Інфлянтах бувшоє і оттоль до Січі повернувшоє, великою от великоросіянов себі явленною хвалиться ласкою і любовію, якої ми і вперед от них, а барзій от добронравного і благосердного отця і добродія нашого, єго царського пресвітлого величества, чаєм і несумінно надіємся, готові будучи і самі за єго превисокую монаршую честь і православное государство против всякого неприятеля єго зостановлятися і здоров'я нашого не щадіти. Єжелі теди ваша мость мосці пан усмотріл, що з сторони єго величества ку себі і ку отчизні нашой неполезное, то можеш без преміненія своєй вірності чрез послов своїх о тоє к его пресвітлому величеству зо всім войськом запорозьким і народом малоросійським супліковати і просити, і надіємся же не тілько в великом, но і в найменшом желанії і прошенії вашом єго царськоє пресвітлоє величество благодати своєя монаршія отректи не ізволить; але уважаючи тоє, же і от нас всего войська запорозького кріпка і іздавна вожделінная єго богохранимой православной державі от врагов креста господня турков і татаров, станула защита і охорона; і не возможет уже отселі тот общий неприятель християнський своїми многочисленними силами в єго царськую державу (як пред сим бувало) безпечне вкрочати і своїх бісурманських под самою столицею корогви розвивати. Що все уваживши і розсмотрівши, ізволь вашмость мосці пан подлуг своєй листовной к нам писанной ассекурації путем Хмельницького ходити, вірності своєй єго царському пресвітлому величеству не отміняти, а при помощі всесильной божественной, спольне з єго монаршими силами, противу неприятелей своїх поляков за древніє вольності наші зо-становлятися і іго їх от отчизни нашой Малоросійськой навіки отсікти. А єсли би іначей було, то певені і так уже много лядськими нападаньми поврежденную отчизну Малоросійську привел би вашмость мосці пан до остатнего знищенія і розоренія, чого не зичим, а зичим при сем упрейме вашой вельможності доброго от господа бога здоров'я, і благофортунного в добрих і отчизні полезних замислах ваших повоження. Дякуєм теж при сем велца вашой вельможності за гостинець грошевий, которим нас по ласці своєй обослати ізволил єси, і отслуговати тоє по силі нашой декларуєм і облігуємся. З Січі септеврія 25 року 1657.
Павел Гомон, атаман кошовий, зо всім старшим і меншим товариством войська єго царського пресвітлого величества низового запорозького”.
 
i Броди — місто на Львівщині.
ii Хмельницький Тиміш Богданович (1632—1653) —діяч визвольної війни 1648—1654 pp., старший син Богдана Хмельницького. Був смертельно поранений під час героїчної боротьби загону українських козаків проти польсько-шляхетських і волосько-угорських військ, які облягали м. Сучаву.
iii Хмельницький Юрій Богданович (бл. 1641 — 1685) — гетьман України в 1659—1663 pp., молодший син Богдана Хмельницького. Зрадив Російську державу. У 1663 p. відмовився від гетьманства і постригся у ченці. Захоплений у полон татарами, Ю. Хмельницький у 1677 p. султанським урядом знову був проголошений гетьманом, став маріонеткою в руках турецьких загарбників. У 1685 p. страчений турками у Кам'янці-Подільському. Козацькі літописці довільно висвітлювали діяльність Юрія Хмельницького.
iv Тетеря (Моржковський) Павло Іванович — гетьман Правобережної України в 1663 — 1665 pp. Належав до старшинської верхівки, що була зв'язана з шляхетською Польщею, і виступав проти возз'єднання України з Росією. Після відмови Ю. Хмельницького від гетьманства оголосив себе гетьманом. Брав участь у загарбницькому поході 1664 p. польсько-шляхетського війська на Лівобережну Україну.
v Галятовський Іоаникій (р. н. невід.— 1688) — український письменник, громадсько-політичний і культурний діяч, автор збірки проповідей “Ключ разумінія” (1659), збірки легенд “Небо новое” (1665), полемічно-публіцистичних трактатів. С. Величко посилається на

читати