Завантажити

присяги на учинених пактах; о асекурації з сторони царського величества Україні і всему войську запорозькому; о подарунках Хмельницькому і тим даних; о одобранню по всіх городах малоросійських присяги і о найменованню от Хмельницького границі малоросійський от корони польськой.
 
Таковий (яко вишей виразилось) розбрат Хмельницький з ханом учинивши і задаток до неприязні вирубаннєм орди з Литви поворочаючой виполнивши, удался зараз чрез послов своїх до пресвітлійшого Алексія Михайловича, великого государя і самодержця всеросійського, желаючи со всею Україною Малоросійською, по обох сторонах ріки Дніпра будучою, і зо всім войськом запорозьким под его сильною зоставати протекцією, при своїх древніх правах і вольностех. Якоє посельство от Хмельницького он, пресвітлійший монарх всеросійський, вдячне і миле принявши, радостен був тому, же так значная часть землі малоросійськой, в православії греко-руськом зостававшой, к нему, православному монарху, без жадной войни і кровопролитія добровольне приклоняється, а от своїх прежніх панов польських, в вірі римськой обрітающихся, отдаляється і чуждається. І для утвержденія єго, Хмельницького, зо всею Україною і войськом запорозьким под свою високую руку он, монарх всеросійський, прислал в Переяслав до Хмельницького своїх знаменитих і полномощних комісаров — великого боярина Василія Василієвича Бутурліна з товарищи значними ж, которії на празник крещенія господня прибули в Переяслав. Яко ж і Хмельницький, сподіваючися їх прибуття, к тому ж богоявленія господня празнику прибув з Чигирина в Переяслав, так з старшиною єнеральною, з полковниками і із іним з обоїх сторон Дніпра бувшим значнійшим войськовим товариством; где на собор святого Іоанна крестителя господня, іануарія семого, пред службою божією, зупольной і валной всего войська запорозького раді, міл сам Хмельницький так до послов его царського пресвітлого величества і яко і до всего войська своєго козацького долгую мову, виражаючи в ней причини войни з поляками бувшой і несклонность поляков на многокротнії єго, Хмельницького, прошенія з ним до згоди, зо утвержденієм предковічних войська запорозького і всея Малія Росії прав і вольностей; также виражаючи, для яких причин татарськеє отринул братерство і приязнь, і для яких мір хощет і всей Малой Росії з войськом запорозьким желает бути в союзі і протекції сильного по бозі православного монархи, пресвітлійшого государя Алексія Михайловича, всея Росії самодержця. По якой Хмельницького вимові читані там же в раді прежде споряженіє і наготованіє того союзу пакта; а по вичитанню оних, виконана от Хмельницького зо всею старшиною і товариством на вірность новому государеві своєму присяга; а по виконанню оної дана Хмельницькому от помененого полномочного посла боярина Бутурліна царськая корогов і булава, і іниє значніє от лиця монаршого так самому єму, Хмельницькому, яко і всей старшині і черні там бувшой дані подарунки; з таким монаршим под клятвою словом і упевненнєм, же держати он, пресвітлійший монарх російський, Малую Росію зо всім войськом запорозьким в своєй протекції при ненарушимом захованню старовічних єя прав і волностей мієт, єї от всяких неприятелей і наступств їх своїми войськами і скарбами вспомогати і боронити. А по той присязі переяславськой от того ж полномочного посла боярина Бутурліна розослані во всі городи малоросійськіє значніє персони великоросійськіє для вислухання от войськових і посполитих малоросіянов на вірность великому государеві присяги, якая тогди ж от всіх і виполнилася. При виконанню преречоной присяги наименовал Хмельницький бути з собою спольне под державою і протекцією пресвітлійшого монархи всеросійського городам Кієву, Брацлаву, Чернігову, зо всею Україною і ея повітами по самую лінію, то єсть по ріки Горинь, Рось і Тетеров.
 
РОЗДІЛ 4
 
О жалості королевськой по утраті козаков з Україною і о мові єго в сенаті о том бувшой; о прошенії королевськом царського величества сторони України; о неісполненії того прошенія і о приборі царськом на войну против поляков; о Богуновом фортельном до поляков одозві і о шкоді чрез тое Україні от поляков станулой.
 
Король польський Ян Казімір о таком Хмельницького зо всею Україною от себе удалению ся запевне провідавши, жаловал і плакал того сердечне, же полагаючися на заздростних добру людському совітах своїх панов поляков, не укончил з козаками і цілою Україною Малоросійською з приверненнєм прежніх єя прав і вольностей і уконтентованнєм єї желаній чрез трактат войни шестолітной, звлаща когда они многократними апеляціями своїми до єго кролевського величества свою в том являли склонность, і допустил чрез неосторожность і недбальство своїх воєначальников тому рицерському народу козацькому зо всею Малою Росією от себе отдалитися і до іншой держави приклонитися. Для чого в сенаті своєм такіє король з жалостію сердечною вимовил всім вслух слова: “Мосці панове браття, прийшли-сьми за непогамованим гнівом і упором нашим до того, же-сьми утратили

читати