Завантажити

церквей; о кончині Афанасія, патріархи константинопольського; грамота царськая, жалованная кієвлянам.
 
Єгда же наста вожделінная весна з радостотворними цвітами земними, тогда абіє і Марс московський свой в полях зелених розпростерши хоругви наміреную здавна на поляков войну з приданими в первий раз єй козацькими предписаними силами от Литви зачинает і в діло проізводить, взявши Дорогубуж, Невел, Серпейсько і Полоцьк кріпкий над рікою Двиною, потом і далій розпростершися своїми загонами ку Мстиславлю і Вільню, к Смоленську зближається і всі паси к нему будучії залігаєт. В тім часі князь Радивілл, гетьман литовський, виправил под войсько московськеє для язика значний при семох хорогвах под'єзд свой з Ганчкофом, которий будто (як твердить Твардовський на листі 123) нігдесь на войсько московськоє напавши, п'ять тисяч вибил оного, що на явную походило неправду. За поворотом з Криму Яскольського, посла королевського, прибув з ним і от хана посланець Солиман-ага для утвержденія (по розорваной з Хмельницьким) з короною польською ліги. Тот теди посланець, іменем ханським без долгой церемонії об'яснивши королеві готовость ханськую до ліги з ним, первіє упоминался от короля плати ханові надежной шестисот тисячей золотих монети доброї, а безмал чи не битих талярей, повторе, присяги королевськой і Речі Посполитой на непремінную з собою приязнь і лігу, же ні король на Крим, ані хан на короля нігди воєвати не будуть. Чому король рад будучи, обіцял от своєї персони королевськой сам виконати на том присягу, а от Речі Посполитой назначил виконати оную арцибіскупові Гнежненському. Хан зась при таком утвержденії з поляками ліги обов'язался готовим бути з ордою на помоч королеві против єго неприятелей, а король за тоє ханові щорок поступил давати упоминки і подарунки подлуг давнійших пактов, по которії хан своїх людей присилати повинен до Кам'янця-Подольського. Утвердили при том і тоє, же єден без другого жадного покою з своїм неприятелем чинити не міють; і же в тих же пактах в союзі з королем і ханом міли зоставати і королеві помогати Ракочій, князь венгерський, з господарями молтанським і волоським. При отправі зась посла преречоного ханського король виконал присягу, а для одобрання от хана взаємной присяги виправил з тим же посланцем ханським знову Яскольського, пославши чрез него і вищей вспомненую суму, хану заведеную. Але Яскольський (яко свідчить Твардовський на листі 125) в Волощину прибувши і відомость о кончині хана старого получивши, удержался в Волощині і дал о том королеві знати; король, єднак, непремінно приказал єму до Криму їхати і своє посельство кончити, надежен будучи, же і новий хан, принявши от короля посилаємії подарки, не одмовить на вишписаних з старим ханом пунктах, своєй з королем заключити і присягою потвердити ліги і приязні, яко ж так ся і стало; іж новоучинений хан у Криму з совітом своїх кримських начальников, чинячи досить королевському желанію, склонился до приязні з королем польським на всіх кондиціях тих, до яких старий хан пристал був і писал о том Калга-султан до короля, упевняючи єго всім тим, о що потребовал он от них. Хан зась новий, удержавши Яскольського в Бахчисараю, сам от'єхал до Стамбула для одобрання корогви і потверження на ханство.
А в Литві от наступления войськ московських з козацькими великое настало тогда бідствіє і розореніє. За поворотом теж предписаним з под'єзду от войська московського Ганчкофом, і сам князь Радивілл, гетьман литовський, на добрую ку войні здобившися фантазію, рушил в кільканадцяти тисячах под войсько московськоє ку Орші і Смоленську, але за часу і не видівши сил московських, спу-жавшися і назад бездільно повернувши, зостал от Москви і Козаков у ріки Березини, под Шкловом, нагнан і наголову зо всім войськом поражен, а інії от погибелі спаслися утеком пилявськой утічце подобним, где і сам Радивілл-гетьман замалим не пропал, двох коней позбувши, і з малою часткою недобитого войська до Литви ускробавши. По такой поразці Радивілла-гетьмана зараз Москва назначила государству своєму границю по преречоную ріку Березину, заехавши з Білою Руссю мал не половину Литви до своєй держави і взявши в ней больш двохсот міст і замков, з Смоленськом і Вітебськом, яко Твардовський свідчить на листі 127. Бихов тогда новий здался козакам без шкоди своєя, а старий Бихов не дался тогда Москві і козакам, і под ним забит тогда добрий жолнір козацький Стефан Пободайло альбо Подобайло, полковник чернігівський, а припроваджен в Чернігов і погребен септеврія 20 в монастирю Іллінськом черніговськом, которий послі Батиєвого розоренія по многолітном запустінії своїм стараннєм і коштом он же Пободайло і отновил. Того ж літа. Іван Золотаренко з козаками Чичирськ вирубал і іспалил; а Гомель з Пропойськом і іними тамошніми городами добровольне і без шкоди своєя здалися козакам; а Шклов зрадливе свободился от Москви в нем на залозі бувшої, вибивши оную нечаянно. В тім Бремені наступила зима, а Хмельницький совершенно провідавши, же поляки чрез посла своєго

читати