Електронна бібліотека/Поезія

Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Завантажити

Щоразу це щось позаслівне, невловне:
сліпенькі лампи
у досвітніх сільмагах; фарбована в синє
підлога дощана у прочинених навстіж дверях,
упертість поштарок на велосипедах
на грузькій ґрунтовій дорозі,
гул столітніх лапатих ялин під вітром;
на Правобережжі
чомусь такими завжди
густо обсаджено школи,
і старі дерева тепер всихають повсюдно,
але не коло шкіл.
Ніби знаки з такого світу,
де все можливо не те щоб почати заново,
та бодай підкрутити оптику
і вчасно вдягти броню.
Першим, що добре роздивишся
у непевному світлі ранку,
буде таксі на заправці: сивий водій
допомагає солдатові, високому, зовсім юному,
завдати на спину важкий військовий баул.
Допомагає іще з сумками, одна тактична,
інша домашня, квітчаста – явно
харчі від мами.
І хлопець біжить, біжить,
але недалеко, на інший кінець заправки,
до білого буса з відкритим багажником,
де вже вмостилися
кілька так само непідйомних баулів.
Але таксист не їде.
Дивиться в спину солдатові довгим, пронизливим поглядом,
потім різко махає рукою
і зачиняється у авто.
Ще якийсь час не їде.
Інший водій – із буса, також немолодий, –
перед тим, як закрити багажник, не годен стриматися:
із якоюсь ведмежою і батьківською ніжністю
раптом гладить хлопця поміж лопаток
і відвертається рвучко.
І поки стоїш, забувши вдихати
своє холодне повітря – нізвідки,
з пустого неба кружляє біла пір´їна,
обережно сідає у долоню підставлену.
Так щоразу нагадуєш, чому до тебе вертаються,
країно цих знаків, жестів і поглядів,
учебко для ангелів,
що й народилися
закривавлені.



Партнери