Завантажити

про нього ще неначе...
I н г i г е р д а
Iди й сурми!
 
Ульф, здвигнувши плечима, iде в браму. Зараз же по тому в замку чути урочистi звуки сурми.
 
I н г i г е р д а
Нехай тепер побачить.
 
IV
 
З брами виходить загiн князiвських дружинникiв, який вишикується обабiч ворiт, а за хвилину виходить Ярослав. Вiн в повному князiвському уборi, але хмурий i стурбований. Вiн жестом спиняє почет, що йде слiдом за ним,- бояр, духiвництво, дочок,- затримавши одного лише Сильвестра, з яким виходить на авансцену.
 
I н г i г е р д а
(про себе)
Нехай тепер Гаральда почекає,
То, може, це зiб'є йому пихи...
Боюся я, що справа йде до краю
I не минути свар менi лихих...
Пауза. Напружене чекання.
Я р о с л а в
(до Сильвестра).
З усiх сторiн встають примари давнi,
Мої полки побито у Зирян,
I знов Мстислав готує меч i брань
На города й права мої державнi...
Хай боротьба! Не це страшить, Сильвестре,
Не в перший раз менi водити рать.
Страшне дорiг таємне перехрестя,
Коли не знаєш, путь яку обрать.
I знов бiда. Неначе снiг весняний,
Зваливсь Гаральд на голову менi...
Що тут робить?.. Вiддать дочку кохану
В далекий край? О, нi, це гiрше смертi...
Лишити тут з Гаральдом? Знову нi!
Це значить дати зброю Iнгiгердi,
Та ще в таку знаменную добу,
Коли на бiй я викликав судьбу...
С и л ь в е с т р
Судьба царiв земних в руцi господнiй,
I не страшний в апрiлi божий снiг,
Бо не к рiздву iде, а к великодню,
I скоро вже прийде вiн на порiг.
Розтане снiг, а з ним твої турботи,
Та i дочку вiдпустиш не навiк.
Я р о с л а в
(нетерпляче).
А там весна... а там... яка нудота
Оцi слова нiкчемнi i пустi,
Що їх за мудрiсть продають в життi!
Мовчи, монаше! Не дратуй словами.
Де ж той Гаральд? Невже перед дверима
Його повинен ждати руський князь!
Гей, хто там є?
Слав'ята пiдходить.
Хто дав тобi наказ
Сурмити збiр, коли нема Гаральда?
С л а в' я т а
(здивований).
Княгиня, княже. Власне, син Рагнвальда.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Це змова, щоб мою понизить честь!
Де Iнгiгерда?
Iнгiгерда пiдходить.
Знову злая лесть!
Як цар Давид глаголет. Знов мене
Ядий мiй хлiб вражає. Хто почне
Гiрке вино, то хай не кривить рота.
I н г i г е р д а
(гордо).
Не Ульф почав. Тобi прийшла охота
З Альдейгюборга вигнати його.
Iз мiста вiна шлюбного мого!
Як мiг Гольмгард у нього ти вiдняти?
Я р о с л а в
(гнiвно).
Гольмгарда я не вiдаю, жона!
Є Новгород - i час би пам'ятати
Княгинi руськiй славнi iмена!
I не вiдняв, бо не його то мiсто,
Правителем моїм лише вiн був.
Та й празив зле i не принiс користi,
Згубив полки i слави не здобув.
То дякуйте ж терпiнню моєму,
Що голови я не зiтнув йому
I в монастир тебе ще не замкнув!
I н г i г е р д а
(блiднучи вiд гнiву).
Не смiєш ти! Вiн ярл 1 i старший в родi,
А я дочка Олафа!
 
1 Я р л - можновладний граф.
 
Я р о с л а в
Досить! Годi!
Доволi вже цих ярлiв без землi!
Пройшли часи Еймунда i варягiв,
Якi на Русь по золото плили.
I н г i г е р д а
Тодi i ти не мав землi i стягiв,
Еймунд тобi здобув i Русь i стол.
Сурми i музика.
Я р о с л а в
Яка брехня! Наємником за грошi
Був твiй Еймунд, а потiм перейшов
До ворога,- що дав за меч дорожче.
Такi варяги!
I н г i г е р д а
(спалахнувша).
Але i ти варяг!
Я р о с л а в
Нi, не варяг! Є в мене кров iная.
I н г i г е р д а
Рабинина...
Я р о с л а в
З усiх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
Що є з народом вiрний мiй зв'язок.
Менi не треба пишних тих казок,
Що предкiв нам шукають десь за морем.
Народ мiй тут, на рiдних цих просторах,
Вiд Києва до Ладоги живе.
I не заброд Iсландiї суворих,-
Мене своїм вiн предком назове!
 
Повертається, щоб iти до помосту, але в цю мить пiдходить видимо стурбований Мирослав.
 
М и р о с л а в
Пробач менi, великий господине!
Я р о с л а в
Що там таке? Нема часу для справ.
М и р о с л а в
Чекать не можна. Знов про Коснятина
Я новину важливую пiзнав.
Дивись цей лист, його перехопили
В кружалi 1 ми в таємного гiнця.
На тебе змова...
 
1 Кружало - шинок.
 
Я р о с л а в
(переглядає нашвидку пергамент).
Ще

читати