Завантажити

С е к р е т а р (на ходу). Скорiше, товаришi, скорiше! Оповiстка! Через двадцять хвилин поїзд.
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ї. А де зустрiчаємо?
С е к р е т а р. Та я ж казав - на перонi. А що ж Василь Iванович? То куди ж це вiн пропав? Вiн же промову мусить говорити.
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ї. Та осьдечки вiн, не роби панiки, Петре Михайловичу.
С е к р е т а р. Еге, добре тобi - панiки. А чого ж це бочок оцих не забрали? Я ж вам ще вчора казав.
 
Вбiга капельмейстер чех Куриця.
 
К у р и ц я. А де ж тромбон? Де цей лайдак - знову на базар побiг?
С е к р е т а р (до робiтникiв на риштованнi). Чи ви бачили? Досi з годинником возяться. Та що це ви мене зарiзати хочете, чи що? Я ж тебе просив, Рабинович!
М а й с т е р з р и ш т о в а н н я. Та не хвилюйтесь, Петре Михайловичу, - все готово. Зате ж годинник буде - красота! Такого годинника навiть у Жмеринцi немає. Не годинник, а музика!
С е к р е т а р. Так, музика - добре, що згадав. Дивись же, товаришу Куриця, не пiдкачай. Як тiльки пiдiйде поїзд - дуй, щоб, значить, конкретно i одноголосно, без жодних там воздержавшихся. А то в тебе, наприклад, на Перше травня, баси - гу-гу-гу! а самої музики й немає. I виходить вiдрив од мас i вiдсутнiсть керiвництва.
К у р и ц я (похмуро). Я своє дiло знаю. А коли корнет-а-пiстон заткнувся...
К о р н е т. У мене пауза була. Я не винен, що невiрно вони пишуть.
С е к р е т а р. Я ж кажу - ноти є, а музики немає. Дивись, товаришу Куриця, не пiдкачай!
К у р и ц я. Добре, я своє дiло знаю. А де ж тромбон?
 
Раптом невiдомо звiдки чути куряче сокотiння - ко-ко-ко-ко-ко!
 
С е к р е т а р (здивовано). Що таке? Це де курка?
К у р и ц я (розлючено). Що єст то за глумування, хто то дражнiлься?
С е к р е т а р. Та нiчого подiбного, товаришу Куриця, це вам здалося.
К у р и ц я. Як здалося, - я сам чув.
 
II
 
К у р и ц я. А де тромбон? Де цей лайдак? Завжди спiзнюється. Певно, на базар побiг.
 
Знов чути вже енергiйне куряче кудкудакання - куд-куд-кудак-куд-кудак! Загальне здивування, потiм регiт.
 
С е к р е т а р. Що за неподобство! Де це курка? Товаришу Куриця, вживiть же заходiв! Скандал!
К у р и ц я (розлючено). Я не дозволю подiбнi насмiшки! Хто приносиль курка?
- Та нiчого подiбного, товаришу Куриця, це не ми.
 
Кудкудакання пiдсилюється. Вбiгає захеканий ще один музикант - тромбон. Кидається до канапи i дiстає з-пiд неї кошик.
 
Т р о м б о н. Звиняюсь, товаришу Куриця, - це моя. Сьогоднi, знаєте, недiля, великий базар, то я по дорозi купив, дешево - за два карбованцi. Та тихше-бо ти, дур-ко! Кш!
К у р и ц я. Зараз же забирайся геть, негiднику! От i працюй з таким народом. А ще тромбон! Тьфу!
Т р о м б о н. Я миттю. Вiддам жiнцi i назад. (Бiжить),
 
Регiт.
 
С е к р е т а р. Я тобi казав - вiдсутнiсть керiвництва. У тебе, товаришу Куриця, не керiвництво, а курiвництво.
 
III
 
Входить Юркевич. Вiн постарiв, йому 42 роки, в чорних ще кучерях прозирають срiбнi нитки. Але вигляд у нього чудовий - елегантне пальто i капелюх, обличчя випещене i самовпевнене, в руках шикарний чемодан. Озирається, пiдходить до секретаря.
 
Ю р к е в и ч. Добридень, товаришу! Дозвольте спитати, кого це тут проводжають? Або, може, зустрiчають?
С е к р е т а р. Зустрiчаємо, товаришу, зустрiчаємо! Нашого робiтника, машинiста. Вiн, знаєте, делегатом на Всесоюзному з'їздi Рад, i взагалi. Перший ударник. Тепер ось орден одержав. У газетах навiть писали. Машинiст Черевко.
Ю р к е в и ч. Черевко? Андрiй?.. Андрiй Трохимо-вич? Та що ви! То вiн ще живий, здоровий?
С е к р е т а р. А ви його знаєте? Конкретно?
Ю р к е в и ч. Ну, аякже! Я ж тут багато рокiв прожив, у вашому мiстi. А скiльки пережив... (зiтхає) на оцiй самiй станцiї. (Озирається). Тiльки де ж це вона? Новi стiни, годинник, скрiзь риштовання, все зовсiм iнше...
С е к р е т а р. Новий вокзал, товаришу, будуємо - справжнiй, як слiд - незабаром вiдкриємо.
Ю р к е в и ч. Так, не пiзнати... (Озирається). I подумати, що колись тут... Так, давно це було - з того часу я тут рокiв вiсiм не був.
С е к р е т а р. Скажiть! А хто ви, пробачте будете?
Ю р к е в и ч. Я? Я Юркевич, письменник, - може, чули?
С е к р е т а р. Авжеж! Читали, читали вашi твори, дуже приємно...
 
Кiлька чоловiк вносять довгастий, труноподiбний ящик. Слiдом iде iноземного вигляду громадянин у котелку.
 
С е к р е т а р (наштовхується на носильникiв). Це що! Куди це ви! Назад! З глузду з'їхали? Знайшли час труни тягати.
С л у ж б о в е ц ь. Адже ж на поїзд.
С е к р е т а р. На поїзд? То чого преш цим ходом? Шляпа! Повертай назад!
 
Ящик виносять назад.
 
Ю р к е в

читати