Завантажити

російську мову і видав зі своєю передмовою» — під назвою «Украинские народные рассказы» (1859).
5. «...Добролюбов присвятив сим оповіданням простору статтю» — Тут мова йде про статтю Добролюбова «Черты для характеристики русского простонародия», що була надрукована в ж. «Современник», 1860, кн. IX, від. III, с. 27—88.
6. «Побувши якийсь час у Петербурзі, виїхала за границю» — у квітні 1859 року Марко Вовчок виїхала за кордон, де перебувала понад сім років.
7. «...написала два листи по-українськи до одного з галицьких часописів» — зазначені листи з Парижа були надіслані до львівського ж. «Мета» і там же надруковані в 1863 році під заголовком «Життя в Парижі», кн. 7; «Дівчина отруйниця», кн. 10.
8. «...в половині 60-х років осіла на довший час у Петербурзі» — Марко Вовчок повернулася із закордону до Петербурга в лютому місяці 1867 року і жила тут аж до 1878 року.
9. «1892 р.» дата помилкова.
10. «Російський критик Венгеров пише» — Франко мав на увазі статтю Семена Афанасіиовича Венгерова (1855—1920) — російського історика літератури й бібліографа.
11. Кохановська — псевдонім російської письменниці Надії Степанівни Саханської (1825—1884).
ОСИП-ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ
(Кілька слів по поводу 25-літнього ювілею його літературної діяльності)
Стаття вперше була надрукована в журналі «Зоря» за 1886 рік, № 13—14; с. 236—237. Подається за текстом творів I. Франка у двадцяти томах, т. 17, К., 1955, с. 201—203.
1. «Руська хата» — український альманах «народовців», який вийшов у 1877 р. у Львові — Чернівцях.
2. «...до першого видання його поезій» — це була збірка «Поезії Іосифа Федьковича», видана Б. Дідицьким у 1862 році у Львові з передмовою упорядника.
3. «...до київського видання повістей Федьковича» — мова йде тут про повісті Федьковича, які були видані в Києві у 1876 році М. П. Драгомановим з його вступною статею «Про галицько-руське письменство».
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Вперше була надрукована в «Літературно-науковому віснику», за 1898 рік, т. III, кн. 7, с. 6—27. Подається за творами І. Франка в двадцяти томах, том XVII, К., 1955, с. 237—256.
1. «...від часу киргизьких думок Шевченкових» — мова йде про ліричні поезії, пройняті тугою, які були написані Тарасом Шевченком під час заслання.
2. «...конвенціональні» — лат. звичайні, буденні, прийняті до вжитку.
3. «Перший вінок» — жіночий літературний альманах, виданий українською прогресивною письменницею Наталією Кобринською у 1887 році у Львові за редакцією Івана Франка.
4. «...Змальований у книзі Судіїв» — Книга судіїв — це частина Біблії.
5. «не знаю напевне, але здається, що не помилюся, коли між тими впливами на першому місці поставлю вплив її дядька». І. Франко перебільшив вплив М. Драгоманова на Лесю Українку, хоч зовсім відкидати його вплив на загальний розвиток поетеси також не можна. Дослідниками доведено, що філософські, суспільно-політичні та естетичні погляди Лесі Українки формувалися під значним впливом революційної демократії — Герцена, Шевченка, Чернишевського, Франка та класиків марксизму.
6. «...сказати те, що говорить Кальхас у «Прекрасній Єлені» — тут йдеться про героя з опери «Прекрасна Єлена» французького композитора Жака Офенбаха (1819—1880).
7. Леопарді Джакомо (1798—1837) — італійський поет-романтик.
8. «Хлібороб» — літературно-політичний журнал прогресивного напрямку, виходив у 1891—1895 рр. у Львові та Коломиї два рази на місяць як орган радикальної партії Галичини.
9. «Л. Н. вісник» -— «Літературно-науковий вісник» — літературно-політичний та науковий журнал, виходив з 1898 до кінця 1919 року спочатку у Львові, а згодом (з 1907 р.) у Києві. Журнал у першому десятиріччі мав демократичний характер, а потім став виразником ліберально настроєної української націоналістичної буржуазії. У журналі подеколи, особливо в першому періоді, друкували свої праці та художні твори М. Вовчок, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка тому, що прогресивних друкованих органів у той час на Україні майже не було.
* Щудли — диби.
* Тут в розумінні інтернаціоналізм.
* Консеквенція — послідовність.
* Дефініція — визначення, встановлення змісту певного поняття.
* Парціальний — частковий.
* Нам'єтність — пристрасть.
* «Сільські історії».
* «Німеччина, зимова казка».
* Завважу мимоходом, що на творах Бальзака і Діккенса Бєлінський зразу зовсім не пізнався і ставив їх нижче творів, прим., Ежена Сю.
* Між такими російськими вільнодумцями, що при кінці XVIII і в першій половині XIX в. на Сибірі та в каторжних роботах покутували за своє вільнодумство, годиться згадати Радіщева, автора «Путешествия (из Петербурга) в Москву», далі 120 головних т. зв. декабристів, із яких 5 найголовніших повішено в Петербурзі в р. 1826, а решту заслано на Сибір. Майже рівночасно з київським Кирило-Мефодієвим кружком потерпів у Петербурзі тяжку кару кружок Петрашевського, до

читати