Завантажити

National-Literatur”.
II том відповідав № 52 цієї серії.
29 Відкривачами невідомого (нім.). — Ред.
30 М і ц к е в и ч Адам Бернард (1798 — 1855) — польський поет і діяч національно-визвольного руху.
31 Я не добираю рим, не складаю літер, усе написав так, як тут до вас кажу. Тільки вдарю себе в груди, і відразу вибухає потік слів, а якщо в тій течії блисне іскра божа, то вона не наслідок розуму і не плід мрії — я прийняв її від бога на крилах натхнення (польськ.). — Ред.
32 К о б з а р ь, II, 8. — Йдеться про видання: Кобзарь Тараса Шевченка, частина друга. Львів, видання Товариства імені Т. Шевченка, 1893. Тут і далі І. Франко посилається на це видання.
33 Ш о п е н г а у е р Артур (1788 — 1860) — німецький філософ-ідеаліст. Його вчення пройняте волюнтаризмом, ірраціоналізмом, песимізмом.
34 Г а р т м а н Едуард (1842 — 1906) — німецький філософ-ідеаліст, вважав, що у творчому процесі свідомість не відіграє значної ролі.
35 Ф е х н е р Густав-Теодор (1801 — 1887) — німецький вчений, філософ-ідеаліст. Засновник психофізики, що мала значний вплив на розвиток експерименіальної психології.
36 В у н д т Вільгельм (1832 — 1920) — німецький фізіолог, психолог, філософ-ідеаліст, один із засновників експериментальної психології. Використовуючи нові для тогочасної науки дані з праць В. Вундта, а також Штейнталя, дю Преля, І. Франко підпадав іноді під вплив їхньої ідеалістичної методології.
37 Д е с с у а р Макс (1867 — 1947) — німецький естетик і психолог. Засновник ідеалістичної теорії естетики, що дістала назву “загальної науки про мистецтво”. Тут І.Франко згадує його книжку “Подвійне Я” (1896).
38 П р о ф. Б е н е д и к т п р и в о д и т ь о с ь я к и й ц і к а в и й ф а к т ... — Йдеться про статтю австрійського психолога Макса Бенедикта “Des rapports existant entre La Folie et la Criminalite”, текст якої з помітками І. Франка зберігається в його особистій бібліотеці (ф. З, № 1847).
39 К р е з (бл. 560 — 546 до и. е.) — останній цар Лідії. Ім'я Креза, якого вважали найбагатшою людиною свого часу, стало синонімом дуже заможної людини.
40 ... я к п о с т а л а й о г о з н а м е н и т а т р а г е д і я “П р а б а б к а” (D i e A h n f г a u) ... — Йдеться про статтю австрійського прозаїка і драматурга Франца Грільпарцера (1791 — 1872) із циклу його “Додатків до автобіографії”, вміщену у виданні “F r a n z G r i l l p a r z e r. Samtliche Werke. Herausgegeben von Albert, Zipper. Bd. 5. Leipzig, 0. J., c. 270.
41 Д о д е Альфонс (1840 — 1897) — французький письменник-реаліст.
42 Л о м б р о з о Чезаре (1835 — 1909) — італійський психіатр і антрополог, один із основоположників антропологічного напряму в буржуазній криміналістиці.
43 С о ф о к л (бл. 495 — 406 або 405 до н. е.) — давньогрецький драматург.
44 В у н д т ... б а ч и т ь т і л ь к и д в а т а к і з а к о н и ... — І. Франко посилається на працю Вундта “Grundzuge der physiologischen Psychologie. Vierte Auflage”, Bd. 1 — 2. Leipzig, 1893.
45 Ш т е й н т а л ь Герман (1823 — 1899) — німецький вчений-мовознавець, психолог, філософ. Один із основоположників так званого психологічного напряму в мовознавстві. Тут ідеться про працю Г. Штейнталя “Einleitung in*die Psychologie und Sprachwis-senschaft” (1871).
46 ... д а в н а м Ш е в ч е н к о в с в о ї м в і р ш і “В е ч і р н а У к р а ї н і”. — У виданні “Кобзаря”, яким користувався І. Франко, вірш “Садок вишневий коло хати” має назву “Вечір” (див.: “Кобзарь”, частина І, c. 175).
47 Хліб, риба, волос, кінець (лат.). — Ред.
48 П о р і в н я н н я п о е т и ч н о ї ф а н т а з і ї з с о н н и м и п р и в и д а м и, а в д а л ь ш і й л і н і ї — з г а л ю ц и н а ц і я м и ... — Користуючись даними тогочасної ідеалістичної психології, І. Франко робив помилкові висновки і визнавав зв'язок між натхненням і галюцинаціями.
49 Г і п п о к р а т (бл. 460 — 377 до н. е.) — видатний давньогрецький лікар і природознавець.
50 Г а л е н Клавдій (131 — бл. 211) — римський вчений, лікар і природознавець, праці якого мали велике значення для розвитку медицини.
51 .... з л а д и в А р т е м і д о р ц і л у к н и г у ... (О н е й р о к р і т і к о н), — Артемідор з Ефеса (II ст. до н. е.) — давньогрецький письменник. У книжці “Онейроклітика” (Сонник в п'яти томах) подавав тлумачення снів, наводив відомості про звичаї й традиції різних народів.
52 П р е л ь Карл дю (1839 — 1899) — німецький філософ-ідеаліст, письменник. І. Франко використовував його книжку “Psychologie der Lyrik. Beitrage zur Analyse der dichterischen Phan-tasie”. Leipzig, 1880. У працях “Філософія містики”, “Містичне вчення про душу” Прель намагався заперечити антагонізм між матеріалізмом та ідеалізмом, оголосити об'єктивні закони природи і розвитку “суб'єктивними абстракціями”.
53 Кладовище днів, які проминули уві сні, мовчазне минуле, ти ховаєш тугу серця, ах, і його насолоду (нім.). — Ред.
54 Солодко і почесне вмерти за батьківщину (лат.). — Ред.
55 3 вуст

читати