Завантажити

полотно
не розмазав по полотні
бо залишилось все одно
недокінченому мені
 
утікатиму в синій ґрот
щоб не бачити ким я став
дві дороги на ешафот
подаруйте мені христа
 
4.
 
онімію мов старенька рахва
вилиняють лютики охри
ця дороги горбиться як брахма
до гори козаче
догори
 
за слідами чорної лисиці
у понуру букову мечеть
де монгол в утробі удовиці
третє літо знічено мовчить
 
хай чекає може так і треба
ще зоря не витекла з нори
ще дірява дідова колиба
до гори тікає
догори
 
ще не знята юдина облога
ще у ребра вперлися гаки
і яскиню юного даждьбога
не знайшли ще тріє лісники
 
АВТОПОРТРЕТ З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЗПАЧУ
 
1.
 
будувати себе одиноким кретином
на підмурках всеядности
гріх самоти
не возводить а спалює те що нести
не зміє народжена з ласки дитина
 
я повинен забути сльозу осетина
що тікає за вітром з воланням пусти
меж волокнами зради в щілині фестин
помирає остання моя палестина
 
лицар чести закутий во трунву нудьги
уклякаю на світло а ви галикайте
у соборах своїх безіменних могил
 
але карти на стіл бо сподобили карти
білу мерію криці ілюзію спарти
і ніяким ослом не потоптаний пил
 
2.
синці під вікнами
синці
меж олов’яними синами
кролі залишилися з нами
як янголи на патиці
 
то вилиці
а гаманці
набиті чесними дарами
і в підмурівках сеї драми
прогризли істину корці
 
надходить гаспидна пора
червоні цяточки латини
лягли на горду пектораль
 
я нагодую півдитини
а пруст запросить на хрестини
або до ющенка на баль
 
3.
 
пробачте я не помирав
я просто нидів у закутку
я просто знав що ліліпутку
перелопатив бакалавр
 
я просто буде мало знав
про цю петицію фортуни
в рядках тринадцятої руни
закодувався мій конклав
 
тож йосипе перехрести
і плюнь во скопище занудне
і видихни цей нашатир
 
бо з брустурів чужої рудні
агамемнони ополудні
не трахнуться…
 
4.
 
і безпристрастіє твоє
тобі воздасться як нікому
у камізелику вузькому
надходить істинний клієнт
 
який чудовий шансоньє
налив причастіє зо споду
ясновельможний шубер глоду
глисті пошану воздає
 
я повертаюсь але вже
киртина яблуко порила
і прикидається вужем
 
у пазуху сховавши крила
ласує опівнічний джем
і усміхається
горила
 
Примітка: Згадуваний у тексті Ющенко – патріарх української радянської поезії Олекса Якович. Про політика Віктора Андрійовича на час витворення цього тексту мови ще не йшло.
 
ВЕРТЕП
 
1.
 
його душа
бліда так само
не вміє очі відвести
від одержимої осанни
напівзабутих палестин
 
над ними червлять кучеряві
дими запічних веремій
над ними також –
боже мій! –
хрести виблискують триглаві
 
душа у пазусі таїть
ціанистого слова калій
а він на тятиві стоїть
неначе праведник на палі
 
2.
 
вистигне земля вчорашня
порозходяться навіки
одержимі та відважні
не схололі ще каліки
 
а куди тепер тікати
по хресті тепер якому
повзає мушва оката
загризаючи оскому
 
а кого тепер забути
пом’янути перед раєм
на один-єдиний бутель
є пророків ціла зграя
 
3.
 
прийде зоря і стане на порозі чужого дому
і янголята білі голі босі прийдуть потому
послухай синку завели колядку сусідські дітки
раз янголятко два янголятко а третє дідько
 
не плач іванку помовч іванку допоки змога
приходить чорт
зриваючи горлянку
хвалити бога
 
4.
 
я націдив тобі останню шклянку оцту
і роздобув тобі солоний огірок
матвію говори ти виродиш пророцтва
учитель ще не бог а ти уже пророк
 
тобі поводирю масонові месії
сьогодні присягнуть і поцілюють мешт
а ти нас поведеш у рим чи в голосіїв
а хто там розбере куди ти поведеш
 
ПОВЕРНЕННЯ В ҐАЛАПАҐОС
 
1
 
ошалілий комівояжер
на блідій долоні короваю
вибирає з двох великих жертв
ту котра пелюстки обриває
 
лементом зачаєним - ад‘ю! -
по столу почаївської площі
він піде у лаю - малаю
скуштувати в реготі всеношнім
 
відспіває магнетичний хор
на пастелізовані тополі
половінь вдягне йому капор
аби він возрадувавсь в капорі
 
2
 
зріднився кров‘ю з містом купленим
так як зрідняються з хвостом
дитину винесу до купелі
кудися далеко...
на плутон
 
бо місто сп‘яну переплутало
ґалапаґос і піреней
блукають корсиканки лутаві
немов умочені у глей
 
блукають нендзи поскрибовані
із кельменець у біївці
на голову як в улоговину
лягли понуро дві вівці
 
і ремиґають упокорені
і тужно ластиться оса
 
переламавши крони й корені
гряде новітній ренесанс
 
3
 
дихай на воду і на пінгвіна
піна збирається на посторонках
падає з неба пісня як піна
на безіменних на посторонніх
 
нумо латаймо наші когорти
нумо заплачмо за дульсинею
кличте команду знічений нортон
щоб посміятися хором над нею
 
гаспидні мури
міхи покори
голі хрести
і похрестичі босі
тужно і ніжно
світить аврора
коням і людям
в місті тобосі
 
4
 
намалювавши на лиці
перестарілу маску жриці
я вибираю двох мерців
на ці різдвяні вечорниці
 
утрьох посьорбавши куті
і перекинувши по чарці
ми пригадаємо катів
з яких цей світ колись

читати