І. БДСМ

 

1.

Ця відданість долі ніяк не мине…

Життя восени як бодяжений сем

Я мучу тебе.. ти мучиш мене…

Це бдсм

 

І дощ ніби плаче від болю Бог

Любов – це калюжі любов – це вода

Вже й черевики промокли в обох

Біда..

 

2. Медитація Над Деякими Банальними Поняттями

 

Я відкушу від тебе шматочок і буду більшати ніби Аліса

А потім відкушу шматочок з іншого боку і зменшуся

М.А.

  

якось я ляпнув: біль є солодким а щастя - нудним...

потім подумалося – хе, це лише претензійна банальність –

тут без поезії не розібратись...

 

біль народжує неперевершені спогади -

це як поламана кнопка в настільній лампі що легенько б´ється струмом

тому рука до неї тягнеться й тягнеться

біль - це безнадійно телефонувати з кухневого балкону вночі пізньої осені

годинами

десятки і мало не сотні разів

мерзнути не від холоду а від думки що вже все вже нічого не буде

біль народжує нарешті альбом "10000 days" гурту Tool

а що розповісти про щастя?

 

коли ти кусаєшся як кішечка - як маленька грайлива кішечка -

ніякого болю немає

є любов просто любов

 

близькість - це слухати атональні симфонії твого животика

притулившись вухом і так засинаючи на широкому ліжку говорити про час

і вирішувати що час – це така вже непевність:

ти кажеш: ми так давно не засинали разом...

я кажу: ми так давно не кохалися тричі на день...

але так давно - це якісь декілька днів

які я іноді – коли сам – так тупо проковтую – що і смаку їх не розібрати

 

ми - взаємно солодкі цукерки що злиплися за довгий час лежання в кишені щастя

віддирати - поламаються

 

але є і вони - наприклад - Лишега і Мідянка - два космоси – в хорошому сенсі цього слова

один - з дитячим обличчям і фантастичною бородою

а інший - мефістофель і мескалін

 

засинаючи я провалююсь у мислення абстракціями

бачу кольори і форми:

тоді мій біль жовтий-жовтий і він відступає на периферію і його майжене видно

а навзамін всі очі виповнює спокійна синьо-зелена любов

вона ніби море вона - хвилями і звивинами

твій животик нашіптує мені щось із Щетинського - де багато духових і якісь ніжні ударні

приходить небо - точно таке ж як і море - і в ньому сяють у зморшках хмар

космічні очі Лишеги

а космічний Мідянка виходить на сцену і багато читає повернувшись до всіх

іншим боком місяця

 

а що розповісти про щастя? -

якщо його кишеня безмежна ніби Господь про якого тим більше не варто говорити всує

ІІ. Прокидання

1. Торкатися Шкіри Проникати Вглиб

Люди – це спогади про людей
Уривки облич пасма волосся за вітром видовжуються
Слова поширюються хвилями так що іноді їх важко почути
Хтось легенько кусається а хтось наступає на ноги чи б’є в дихало – біль буває різним
Людина що легенько кусається – найприємніша

Люди – це лише спогади про себе
Уривки розмов розпанахані вистиглі скалки емоцій що іноді застрягають в тілі
І дають про себе знати роками: надходить час і задавнені емоції ниють

Є лише тіло натовпу – грубе і швидке – і в ньому легко губитися
Входити в це тіло найлегше, воно безвідмовне
хоча й норовливе

є ще тіло що поряд
навіть поруч – пальці внизано в пальці
і до нього крізь пальці і просто так невидні трубки тягнуться
по них перепливає червоне то любов а чорне то журба
іноді перепливає іноді застрягає і трубки тріскають любов і журба витікають назовні
так багато калюж з підгнилим листям

є ще тіло що поряд
його хочеться розмальовувати: тополі зоряної ночі; метелики; квіти; лінії кола точки;
торкатися шкіри проникати вглиб – зовсім не як у натовп
звісно – є спогади
спочатку як пухкий попіл подій і настроїв що прибивається до землі дощем,
тоншає тоншає і розмивається

тому відстань між тілами тоншає – щоб наздогнати і витіснити спогади
щоби геть зовсім не думалось: малюнки; вир в голові; спогади; сни


2. Зла, Злякана, Мудра Любов


Сузір’я родимок
Архіпелаги родимок

Креслив на ній трикутники що мають спільні кути з родимок
Коли навколо лише балкон трішки прочинено
Холод вповзає підлогою ніби важкий удушливий газ торкаючись зрештою горла
І неважко здогадатися як там – надворі – перші засклені калюжі з препарованим листям
Рушник з балкону трохи хрумкотітиме при стисканні
Навіть ніби яблуко в якого повно власних родимок а значить воно кисле

Ниють червоні губи – ніби всю ніч цілувались – але то протяг їх облизав

Любов ховається в кожній шафці визираючи крізь замкові щілини і мружачись на світло
І прикидаючись то светром то трусиками але рідше – кішкою
Що зі зла підходить до голих і роздряпує спину точно по родинках
Потім лякається – злизує кров – муркотить – гріє
Грається светром і трусиками витягуючи окремі нитки і врешті рвучи їх

Згодом двоє прокидаються – змерзлі й трохи застуджені
Розплескують підлогою холод що вже майже до колін – тобто вони таки втопились
Гладять одне одного по спинах ніжно пальчиками:
Яка мудра любов – накреслила на шкірі в кожного
Дуже тонку віолончель з перпендикуляром смичка
Серединну раму вікна на чотири шибки
сузір’я Південного Хреста

3. Сон Після Поезії

я не економлю слів для опису любові цього світу

поезія рухається довго та інтенсивно і її ритми – змінні та пристрасні
ми втомлюємось після поезії – і засинаємо – навзаєм муркочучи
і за твоєю головою стоїть і пише на подушці льодинкою щось Сей Сьонаґон
на нашу ковдру пил осідає повільно ніби найдрібніший сніг
її з чотирьох боків підтримують Добро, Істина, Зло і звісно ж - Любов

сніжинки пилу – дуже сірі

ти прокидаєшся зранку першою
твоя подушка все ще волога
будиш мене – кажеш – «уяви, я – здається – плакала уві сні»

 

ІІІ. Навколо Осені

 

1. Мартінси

Я описала би своє Я

Жовтою ниткою по обідку взуття

М . А .

 

Коли помирають їх господарі – пси можуть ще довго лащитися до взуття

Злитися на взуття – чому воно без господарів

Гризти його аж до металевих вставок – прокушувати підошву – видирати жовті нитки

 

Коли помирає Бог – можна ще довго палити храми

Сцяти на ікони і злитися що вже не буде як було

 

Але коли щоосені як тепер помирають дерева – палити листя і зілля варто обережно

Ніби обпалювати глиняного ідола знаючи що наступного такого не вдасться створити

Варто з насолодою стрибати до калюж в нових черевиках

Вдихаючи дими і пил зупинених будівництв

 

І Бог і господарі назавжди помирають

Храми можна відбудувати черевики – купити

Але вони стоятимуть порожніми

Пси до них і не доторкнуться

І так триватиме завжди

 

Але осінь – не довга

Доки калюжі не затягнуло льодом

Доки кора навпроти снігу не зчорніла остаточно

І листя ще поширює фантастичні гнилісні запахи

І Бог осені ще блукає то недобудованими будівлями то довкола озера

То самотньо курить на балконі кленові цигарки голий вище пояса

Варто ходить за ним

Доки він іще не помер

 

Особливо – якщо голова тяжка і очі злипаються

А ніч мусить бути довгою і холодною

І черевики на десять дірок ніяк не натягуються –

Це значить осінь викручує руки і змушує бігти ще за одною а не просто собі

Беззмістовно блукати і просто шлятися за голим вище пояса бородатим мужиком

(і як йому не холодно)

Перечіпляючись в темряві за бордюри і коріння і щохвилинно падаючи

 

2. Яблука Червоні

 

Я бачив білу кішку

Що все силувалась застрибнути до смітника

А потім був Дніпро – ніби біла кішка – весь у тумані –

Тума під мостами і між островами ніби голова на лапах

 

Тато вставив собі три золоті зуби на нижню щелепу

Дуже з того радіє

Я пам’ятаю як він мучився зі своїми – вже гнилими

А потім коли одного вирвали – як смішно розмовляв

Але тепер все гаразд

Хвалився що вже навіть може насіння лускати

 

Тато із залишків будматеріалів від збудованого хлівця для інструментів

Збудував тут же у дворі на дачі туалет –

Лише дверцята – казав – залишились –

Але й будматеріали ще є

Казав – збудує ще один хлівець

Теж для інструментів

Але маленьких

 

Привіз червоних яблук

Але і без того в Києві на кожному кроці – від району до району –

Смачнючі великі червоні яблука

І коли я йшов повз той смітник – що мене вразило –

Він був повен зілля і землі – вирваного коріння –

Але найбільше було яблучних шкірок –

Точно так мені колись у дитинстві оббирали яблука – зрізаючи тверду шкірку

Може тому кицька так кидалась на смітник –

Саме заради тих червоних шкуринок а не через здобич

Між землі і корінців

 

Я провів тата до метро

Трохи ходив

Все так спокійно – спокійна осінь

Може десь палять листя – якраз такий час (тумани, зілля з сірим корінням)

На дачі ми постійно палили в цей час листя

Трохи ходив і думав – може так статися що все це несправжнє

Ці двори і в’ялена зелень трави і коричнева шкіра будинків

Тому так неодмінно має статися:

Я піду – і може більше не прийду

Але не зараз –

Я накупив більше яблук

Різних дрібничок для бурітосів – чорного пива –

І тоді побачив ту білу кішку – вона думала протилежне –

Вона чогось справді хотіла – вона справді прагла досягти

Я аж посміхнувся від її зусиль і далі пішов

3. Криза Середнього Юнацького Віку

 

Коли проходиш юність ніби ринок «Юність» досередини

Неодмінно з’являються лотки з якоюсь солодкою фігнею

І є два варіанти: або життя остаточно тебе полюбило і хоче загодувати собою

Або – що ймовірніше – надходить криза середнього юнацького віку

І життя тупо приїдається

Що зрештою – одне і те ж

І є два варіанти – дауншифтинг і малювання

Можна поголити все тіло включно з бровами і пальцями

Як кажуть мудрі перукарі – немає волосся – немає й проблем

Можна відмовитись від імені скоротити собі вік

(вкорочувати віку не обов’язково)

Особливо якщо він все ще юнацький а отже непевний: рік може йти за два і за двадцять

Про малювання я взагалі мовчу…

Середній юнацький вік – це зовсім не гаплик

Це салют салют сет анког муа

Я пахну якщо не собою – то фруктами або трояндами – найчастіше жовтими

Я кольору любові запаху любові і смаку любові

Мріючи потрапити в дитячу лікарню і ще на дитсадкову кухню щоби безкінечно вдихати їх запахи

Я повертаюсь до твоїх: шкіра парфуми одяг волосся

Твоє волосся розчесане

 

Нарешті – про змій

Я давно уявляю як ти фарбуєш лаком нігті

З ними все гаразд декілька днів – скажімо – чотири

А потім вночі приповзають змії і згризають лак із твоїх нігтиків

(він липкий наче кров)

Залишаючи плями різних форм хіба посередині

Роблячи це настільки ніжно що ти ще глибше засинаєш

Сто років юності, а далі все – пустеля

Мені наснився Том Вейтс зі своєю кризою середнього юнацького віку

Він приїздить у Каліфорнію

Живе в тісній квартирці з братом

Проводить польові дослідження з навколишніх міст: старі авта холодні баби тепле пиво

Мені ніяк не насняться ні змії

Ні ринок юність: будматеріали шпалери продукти солодощі посередині

Це усе вірш про власну кризу – він мені так і снився – жирним курсивом:

Подумати лише – дауншифтинг і малювання – ідеальні сновидіння…

Перше я ще розумію: припинити писати поезію, зголити борідку і брови, остаточно розібратися з шизофренією

Але малювання…

Про нього я взагалі мовчу… мовчу, прокидаюсь, мовчу, засинаю, і так далі і далі все пустеля

 

ІV Побутові Кайфи

1.. Ми, Рибки, Вазони

ти кажеш що інколи перетворюєшся на кондиціонер

але я думаю що ти неправильний кондиціонер

принаймні щодо мене

 

і це добре що ти неправильний кондиціонер

якби ти була правильним кондиціонером – я не мав би жодної мороки

натискав би на тобі різні ділянки шкіри – і ти віддавала би більше тепла

або менше

або більше холоду

або менше

все за моїм замовленням

може я грався би натискаючи декілька ділянок твоєї шкіри одночасно

і ти не знала би що мені віддавати – тепло чи холод

і за деякий час мене би це занудило

я вибрав би на тобі ідеальну комбінацію і рідко її змінював би –

хіба під якийсь особливий настрій

 

для наших рибок і вазонів ти – правильний кондиціонер

ти вкрай рідко про них забуваєш

ти їх акуратно годуєш і поливаєш

і якби вони могли усвідомлено і цілеспрямовано торкатися твоєї шкіри –

мені навіть цікаво – чи змінювали би вони комбінації на тобі –

думаю – ні – бо вони задоволені – і навіть коли тебе немає з ними –

з’являюсь я і не певен що вони відчувають різницю

 

а я дуже відчуваю

я для себе – поганий кондиціонер

дуже правильний занадто правильний

інша справа – ти

але коли би мене для себе не стало – не думаю що я помітив би різницю –

є я чи мене немає

 

2. Сміх і Цілунки

 

щось не так сьогодні зранку

ніби і я прокинувшись розплющую лише одне око поки інше додивляється сон

ніби і ти неймовірно ефективно й точно збираєшся

жодних зайвих рухів і дій

але – забуваєш або ж просто не хочеш поцілувати мене напівсплячого

і мушу розплющувати друге око

дориваючи нитку сну з якої злітають намистини: ось ми вдвох в якійсь актовій залі

ось у нас в руках ножиці (навколо людно) і ми підрізаємо одне одному нігті

нігті чомусь болять і я відчуваю не лише свій а й твій

ось за нами спостерігають дві фарбовані жінки – одна гарна а інша не дуже

вони сміються з нас

ми починаємо сміятися з них – біль у нігтях минає – ми сміємося – я розплющую одне око – все руйнується – зала зникає – але ми сміємося – я розплющую друге око – все зникає

ти уже в коридорі

ми цілуємось – спочатку ніяково потім впевненіше – знову і знову –

ти на цьому втрачаєш дещицю часу але здається тобі вже все одно –

я відчуваю що мій недодивлений сон компенсовано –

не все ж би ми сміялися у сні –

сміх і сміх – лише сміх коли перше око уже розплющилось –

він руйнує усе навколо –

думаю – цей сміх і нас до кінця сну зруйнував би – добре що я розплющив друге око..

я замикаю за тобою двері йду на кухню знаходжу ґрейпфрут

і радію що уві сні не їв жодних ґрейпфрутів

просто нігтями роздираю його товсту шкіру

і радію що ми підрізали нігті лише уві сні

радію але не сміюся

 

3. Масажування Побуту

я не зможу втопитися в побуті навіть якщо того й хотів би:

бо плаваю по його поверхні ніби каченя –

іноді майстерно впірнаючи і виловлюючи суто побутові кайфи:

миття посуду коли того дуже хочеться; стукання по трубі коли сусіди вже просто дістали

 

я мрію заробляти на життя роблячи масаж хорошим не злим людям

масаж ступнів з ароматними олійками що утеплюють контакти шкір

масаж зсудомлених м’язів волейболісток:

мої долоні і пальці – теплі

від них відходять концентричні хвилі добра і поміркованої, хірургічної ніжності

прорахованої до найменших подробиць

 

тоді я беріг би пальці й долоні: жодних необережних контактів

жодних рукостискань

я не міг би оббирати ні картоплі ні яблук

мити посуд прати витискати одяг від води

я навіть нічого не друкував би сам щоби пучки пальців не втратили чутливість –

лише надиктовував би тексти на диктофон

шар за шаром

як теплу олійку на спину масажованому:

як хвилі на берег:

пісок розмивається м’язи розгладжуються і розслабляються

а слова перетворюються на напівшерехи напівзвуки

приблизно як падіння крапель на залишки жиру в сковорідці

або шурхіт витискання грубого одягу

або стукіт по трубі й далекі відповіді сусідів що граються в ті ж побутові ігри

читати