Завантажити

не владне слово короля,
Лежати б їй в несвяченій землі
До судних сурм; не квіти й молитви -
Череп'я й цеглу кидали б на неї.
А їй вінки, як нареченій, дано,
Дівоче клечання, погребний дзвін
І проводи.
Лаерт
І все вже виконано
Священик
Все, що можна.
Ми б осквернили службу поминальну,
Співавши реквієм, мов над душею,
Що в мирі відійшла.
Лаерт
Спускайте в яму!
Хай з гожого, незайманого тіла
Зростуть фіалки.
(До священика)
Ти ж, безсердий, знай
Творця возхвалить в янголах сестра,
А ти завиєш в пеклі.
Гамлет
Що Сестра
Королева
Прощай, дитино! Квітці - квіти.
(Розкидаючи квіти)
Гадала я тебе за сином мати.
Жадала я, моя прегарна доню,
Сама тобі квітчати шлюбне ліжко,
А не труну.
Лаерт
Тяжке, безмірне горе
Нехай впаде на голову трикляту,
Що так злочинно в тебе відняла
Високий розум! Ще не сипте землю,
Сестру обняти дайте ще хоч раз.
(Стрибає в могилу)
Тепер засипте і живого й мертву,
Громадьте гору в цій рівнині, вищу
Над Пеліон і над чоло високе
Олімпа синього.
[104]
Гамлет
(підходить ближче)
Хто той, чий смуток
Такий глибокий, а слова печалі
Такі гіркі, що вражені світила,
Зачувши їх, спиняють рух свій вічний
Я - Гамлет датський.
(Стрибає в могилу)
Лаерт
В пекло забирайся!
Гамлет
Негоже молишся.
(Бореться з ним)
Будь ласка, пальці геть з мойого горла.
Дарма, що я не запальний, мов порох,
Але в мені є щось таке страшне,
Чого боятись слід. Ану, геть руки!
Король
Гей, розніміть їх.
Королева
Гамлете, мій сину!
Усі
Панове!
Гораціо
Принце мій, прошу, вгамуйтесь.
Придворні розводять їх, і вони виходять з могили.
Гамлет
Ні, ладен з ним я битися за це,
Аж доки не склеплю повік назавжди.
Королева
Але за що
Гамлет
Офелію любив я.
Я так її любив, що й сорок тисяч
Братів, з'єднавши всю свою любов,
Мою не здужали б. На що ти здатен
Для неї
Король
Він, Лаерте, божевільний.
Королева
Заради бога, не дражніть його.
Гамлет
До ста бісів! Кажи, на що ти здатен
На плач На бій На голод На страждання
Чи пити оцет З'їсти крокодила
Я теж. Прийшов ти скиглити сюди
Мені на встид ускочити в могилу
Живцем себе похоронить Я теж.
Базікаєш про гори Хай навернуть
На нас мільйони десятин, щоб насип
Сягав верхів'ям до самого сонця,
Щоб за бородавку здалася Осса!
[105]
Гей ні, хоч просторікуєш ти красно,
Я можу ще красніш.
Королева
Це чистий безум;
З годину помордує так його,
А потім тихий, наче та голубка,
Що вивела свої пташата любі,
Його повиє спокій.
Гамлет
В чому річ
Звідкіль у вас ненависть ця до мене
Я завжди вас любив. Ну, та дарма.
Нехай вергає гори Геркулес,
Нявчати буде кіт, брехати - пес.
(Виходить)
Король
Гораціо, пильнуй його, будь ласка.
Гораціо виходить.
(До Лаерта)
Терпи й розмову не забудь вчорашню.
Ми справі хід дамо. Гертрудо люба,
Хай сина вашого оточить догляд.
Живий надгробок на могилі стане;
Година миру прийде і до нас;
Чекати нам уже недовгий час.
Виходять.

СЦЕНА 2
Кімната в замку.
Входять Гамлет ї Гораціо.
Гамлет
Оце й усе. Тепер дозволь про інше.
Ти всі обставини запам'ятав
Гораціо
Запам'ятав, аякже!
Гамлет
Я в серці відчував якусь борню,
Що не давала спать мені. Здавалось,
Я в дибах, мов бунтар, лежу. І раптом...
Хвала поспішності, бо ця поспішність
Стає в пригоді часом нам, коли
Глибокий задум гине. Це доводить,
Що провидіння справу довершає,
Хай хоч які в нас наміри.
[106]
Гораціо
Це так.
Гамлет
Виходжу я з каюти
В морськім плащі наопаш. В темноті
Навпомацки шукаю їх. Знаходжу.
Намацую пакунок, з ним вертаюсь
До себе. Страх забуде всі манери.
Зухвало розпечатав я листа
Його величності і прочитав -
O підлість королівська! - повеління,
В якім так красномовно говорилось
Про Данії та Англії безпеку,
Якій загрожує моя особа,
Що по прочитанні, без зволікань,
Не нагостривши навіть і сокири,
Вмить голову мені стяли б.
Гораціо
Невже
Гамлет
Ось те послання. Прочитаєш потім.
Чи хочеш знати, що вчинив я далі
Гораціо
О, так, звичайно.
Гамлет
Опутаний підлотою так нагло,
Не встиг я й стямитися - голова
Сама взялась до діла. Я придумав
Нове послання. Сів, переписав.
Колись я сам, як і вельможі наші,
Вважав краснопис за негожу річ
І намагавсь забути цю науку.
А тут вона мені в пригоді й стала.
Чи хочеш знати, що я написав
Гораціо
Так, любий принце.
Гамлет
Прохання щире датського державця
Понеже нам Англієць вірний данник,
Понеже має приязнь двох держав
Цвісти, мов пальми цвіт, понеже миром,
Його убравши у вінок з пшениці,
Скріпити прагнем дружбу двох держав
(І сила ще «понеже» красномовних),
Хай, це послання наше прочитавши,
Без довгих чи коротких міркувань
Він посланців піддасть негайній страті,
Без покаяння навіть.
Гораціо
А печать
[107]
Гамлет
Ба, навіть в цьому небо помогло.
Була у мене батькова печатка,
Взірець печаті датської держави.
Я склав свій лист, як той, і підписав,
Печать притиснув і поклав на місце,
Мов немовля, що підмінили ельфи.
На другий день був

читати