Електронна бібліотека/Поезія
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
* * *
Люто завиває
За вікном зима,
Серце огортає
Самота німа...
За стіною – поле,
Вітер, путь, дроти...
Доле моя, доле,
Де блукаєш ти?
1941.
* * *
Прошуміли дощі, пролилися на ниви росою,
Стиглі краплі упали на дальній закурений шлях...
Твої очі були, наче небо, обмите грозою,
І синіла фіялка на трепетних юних грудях...
Шлях без краю лежав, пшениці простяглися навколо,
У душі пломеніла усмішкою сонячна мить...
І хотілося вірить, що серце ніколи-ніколи
Не забуде тебе, не захоче повік розлюбить...
1941.
* * *
Я знов один. Шумливим, хмурим світом
Блукаю сам, а душу криє тьма...
Чи наші дні коли назвемо літом,
Чи буде вік зненавидна зима?
Синіє даль. Розлого хилить віти
Зелений клен у мене за вікном.
А близько – бій. Журитись, чи радіти? –
Не знаю сам... Похмурим диким сном
Здається все. Червоні ріки плинуть,
А ми кленем і молимо богів.
О, доле, доле! Мушу тут загинуть,
Чи донесеш до нових берегів?..
1944.
* * *
М.К.
І невже не прийду? І невже не побачу довіку
Променистих очей, не відчую ласкавих долонь?
Ти далека тепер... Але марю тобою – без ліку,
І таємна печаль вже сріблом доторкнулась до скронь...
І здається мені, що душа, мов заблукана птиця,
У тривозі німій без упину до тебе летить...
Хай тобі, в чужині, наша згублена юність присниться,
Молоді наші дні хоч у думці вернуться на мить...
1944.
МІСТО
Кривавий вихор вогняний
Промчав, – і місто в ранах.
І знову стяги Сатани
Тріпочуть на майданах...
І стане гадкою вікам,
Незрозумілим змістом:
О, як у ноги ворогам
Упало горде місто?
Це кара дикої пори,
Чи, може, рід наш вимер?
І сумно дивиться з гори
Великий Володимир...
1944.
* * *
У вечірньому шумі садів
Одинокий, печальний сидів.
Похилилась його голова
І співав сумовиті слова...
Вторив пісні задуманий бір.
І лилась вона далі, до гір,
Де, пасучи отару овець,
Тихо слухав її чужинець.
І звучала та пісня: «Чужий!
О, чи знаєш ти край золотий,
Де жоржини, де спів солов’я?
Та країна – вітчизна моя...
Я там сіяв, і жав, і орав,
Але зараз – неситий украв,
Розорав нашу землю вкінець...
О, чи знаєш ти це, чужинець?
Криє дні мої чорна пітьма,
Ні родини, ні друзів нема...
Тільки посох і клуночок мій,
І на сірих полях суховій...
Все, що тільки я мав і любив,
Лютий ворог украв, погубив...
Але знаю і жду: під кінець
Він заплатить за все, чужинець!»
...У вечірньому шумі садів
Одинокий, печальний сидів,
Похилилась його голова
І співав сумовиті слова...
1944.
* * *
Чи кохаю? – не раз ти питала мене,
Чи пісень моїх жар не хвилева зірниця,
Що примарливо в небі на мить спалахне,
Одинокому серцю часами присниться?
Я не знав того сам. Але вірив тобі,
Серед лиха і бур бачив сонце химерне.
Та не вернуться знову літа голубі,
Пережитого доля ніколи не верне...
Вже казки молоді я давно занехав,
Груди туга пройма, криє смуток довчасний...
Може й справді тебе я повік не кохав,
А кохав у тобі тільки вимисел власний?
Сумно, хмуро кругом... І надій – не знайти,
Не прийдеш, як колись, молода, довго ждання...
Ходить туга в садах, обриває листи,
Віє втомою осені далеч туманна...
1945.
* * *
З. М.
Це не втіха – себе заставити
Побороти чуття.
Не радій. І не вчись лукавити
На світанку життя.
Не старечим кумирам вірити,
А стреміти до зір.
Почуття на терезах міряти –
Шкода труду. Повір!
Від недолі в пустому франтику
Не шукай забуття.
Той блажен, хто несе романтику
Крізь тумани життя.
І коли у житті нестертою
Хочеш ясно пройти –
Будь такою, як я, одвертою
На шляху до мети.
* * *
ДРУЖИНІ
Ти моя молода, золота.
Не пройти мені й кроку самому...
Десь під вітром шумують жита,
Ніби кличуть до хати, додому.
Десь на обріях – квіти цвітуть,
Огнезорі, червоні і сині...
Я без тебе не вирушу в путь,
Я без тебе – луна у пустині.
Скільки юних, проіскрених снів,
Скільки марень розбито на бруку!
Я від горя цілком приземнів,
Я віддав тобі серце і руку.
Пелюстками звіваються дні...
Але ти в моїм серці – промінна.
Бо я знаю, що ти – при мені,
Бо я знаю, що ти – незамінна.
* * *
От піду, побреду по сліду,
Груди – вітрові, ноги – босі.
По хвилястій стежині піду,
Де чебрець, і ромашки, і роси.
Де невтомно лящать цвіркуни,
Де волошки, як очі ранку,
Де чиїсь недомарені сни
Колосками шумлять до світанку.
Подивлюсь на сади, на село,
На луги, де латаття й квіти.
Сон, чи привид? Було – не було?
Буде серце моє щеміти...
* * *
Не боліти за марні згуби,
Не двоїти свої страждання.
Треба вміти, стиснувши зуби,
Умирати ледь-ледь зарання.
Без тривоги скидати пута
Цього світу. Хай тонуть лотом,
Щоб жорстока, костиста, люта
Не сміялась беззубим ротом,
Не раділа з твого безсилля.
Тож як сонце заблисне раннє, –
Посміхнися через зусилля,
Це зусилля твоє – останнє.
19.01.1973.
ПОЧАТОК ОСЕНІ
Починається з «не». Починається з того, що ти невесела
сьогодні.
Непривітна якась, не така, як раніше була.
Починається з вересня, коли краплі важкі і холодні
Б’ють в закурені шиби, коли налягає імла
На каскади дахів – і стає безупинною сльотність.
Наближається вечір. Темніє на кленах кора,
Чути жаль у словах, видно в погляді в тебе турботність.
Низько стеляться хмари. Надходить невтішна пора.
Починається осінь.
І дощ...
І самотність...
* * *
Коли дивлюсь на Ваші я уста –
Фантазії з’являються... Не знати
Звідкіль вони. Ця забавка – пуста,
Жену її, бо знаю: треба гнати!
Коли дивлюсь на Ваші я уста,
Червоні, аж криваві, як стигмати –
Так хочеться спитати: Ви – свята?
Та знаю я, що краще не питати...
* * *
Ти волієш ходити одна,
Бо самотня ти – більше побачиш.
Кажуть люди, що ти – кам’яна,
Що в біді ти ніколи не плачеш.
Так, не бачив і я твоїх сліз,
Твоя туга сльозою не зорить.
Тільки полиск провуглених кіс
Про сумну твою долю говорить.
І в повільному зорі з-під вій
Все те саме – зневіра і змора.
Та я знаю: в покорі твоїй
Десь на дні залягла непокора.
* * *
Коли часом у розпачі розмови
Я спалахну, згірчений і злий, –
Прости мене за кожне зайве слово,
За кожен жест, досадний чи лихий.
У теміні, у розпачі, в тривозі,
У безпросвітні лютої пори,
Я завжди йшов по сплутаній дорозі,
Минаючи каміння і яри.
І спотикавсь. І падав. І неслав’я
І глупу славу в розпачі топив.
Життєву путь, хитаючись, верстав я
І чашу мук за це належно пив.
Та завжди знав, що інші – не повинні,
Що не для них трудні мої шляхи.
Прости мені за винні і невинні,
Прости мені за всі мої гріхи.
03.04.1976.
Останні події
- 19.05.2024|11:47В Україні видали першу частину з трилогії Соми Морґенштерна
- 19.05.2024|11:41«Мій розмір – Чернівці»: у «Видавництві 21» триває передпродаж нової книжки Володимира Килинича
- 19.05.2024|11:36Вільні голоси Криму. До друку готують документальну книжку про кримських політв’язнів
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ