Електронна бібліотека/Поезія

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити
1 2 3 »

кричала в спину: «Най-
дорожчий мій!»
А Ти... а Ти не глянув.

Тепер дивись, як тане її ґніт,
як гасне світ, як віра йде до краю.
Стара сидить. І хочеться мені
сказати їй: «Ідіть, Він Вас чекає...»


ДОРОГА

Треба далі іти, а ти вклякла, прикута стоїш
до чужої землі, де вином заливають похмілля.
Пахне зіллям тобі: чи полин, чи євшан, чи спориш...
Пахне зіллям тобі – ніби вдома в Зелену неділю.

Озирнися, гукни – може, хтось заблукав, як і ти,
а удвох таки легше – не лише іти, а й терпіти.
Ти мовчиш, а між тим – сходить місяць новий золотий,
півобручки – в траві, що так само згоріла, як літо.

Треба далі іти, але сили – уже на межі.
Ти – зміліла ріка, що нікуди із себе не витече.
Тільки перш, ніж вмирати, дорогу свою покажи.
Цього вистачить.


ПАВУК

«Я - найкращий», - прорік, ніби громом розверз небеса
сам Господь. І земля під ногами в стократ почорніла.
«Ні, не так! - на мій крик вороння налетіло. – Не за
хижі сіті тебе твої бранки безтямно любили!»

Просто вірили – чуєш, бо віра сильніша, ніж бунт –
обіцянкам твоїм – про любов твою обітовану.
Ні для кого із них ти насправді найкращим не був,
ланцюги золоті поманили сильніше, ніж дана

клятва Богу – ота, про кумирів… Згрішили таки –
сотворили тебе і повірили в тебе, як в Бога.
І відтоді ніхто не вбиває страшних павуків.
Цілий світ – їхня сіть. І не має спасіння від того.

НАПЕРЕДОДНІ

Ми – не найманці навіть, ми просто іще ненавчені,
не навчились нічому, схотіли на віниках ввись...
Бо ж імперія зла спромоглася на вигадку, наче ми
не самі, а чиїсь, а з чужинцем навіки злилИсь.
Нам цю пІтьму руками ніколи розтяти несила,
далі йти і спіткатись – одвічне прокляття і гріх,
але ж вірили в нас ті, що плоть, а не душі, палили –
там, де схід і де захід – в багаттях уже «несвоїх».
То куди ж ми задивлені нині, куди ж ми…
куди ж ми, земляче?
Скільки крові іще буде пити земля, скільки пут
розриватимуть ті, котрим нині і прикро, і лячно
за країну, в яку знов ненавчені, Господи, йдуть?..


ОПІСЛЯ

Із придворними псами миліше, ніж з нами, авжеж? -
заховали у сутінках сутність свою вовкулачу...
Вже нічого не значить ні дім, ані дим від пожеж,
занапащений день у безчассі – нічого не значить.

Упаду на розтерзану – земле, чому не кричиш?! –
і проситиму сил – аби місяць вхопити руками –
хай холодний, мов камінь, постане, вогню гарячіш,
і у світлі його хай покаються Юда і Каїн.

Навіть так: коли треба, зубами – з корінням – полин
вириватиму! Хліб, наче пам’ять про голод, посію...
Мій месіє, зумій, підведи із затерплих колін
тих, котрі – твої пси, вічні пси твої...
Чуєш, месіє?!


ВЖЕ ТЕНЕТА...

Вже тенета важкі опустились на схід і на захід,
вже постала над нами потворна чужа нагота,
але правда ще є – вона прагне себе прив’язати
до зневірених душ, розімкнувши їм очі й вуста.

Озирніться назад – ваші прадіди сіяли жито
і життя віддавали за «бути», а не «забуття».
Як же можна тепер в їхню кров уливати отруту,
коли з кров’ю здобуто отой, що підносите, стяг?

Й не відтяти вам рук, бо ж ганебно – незрячих карати.
Тільки віри – на крихту, а правда пішла по світах...
Нас багато було, нас, напевно, і досі багато –
у тенетах важких, де панує чужа нагота.

ПОДОРОЖНЄ

Між галуззям і домом півколо зіниці сія –
Боже око задивлене в ніч, що, немов фотокартка
зі старого альбому – неспалена пам’ять моя –
ухопившись за вітер, збирається знову тікати.

Неприручений сон, нестриножений кінь під вікном,
якось це по-злодійськи – валізу на ніч лаштувати.
Та не знати, на жаль, чи до завтра дожити дано
тим, котрі вже давно розпалили в дорозі багаття

і чекають на мене, гадають: прийду – не прийду,
і, запаривши чай, гомонять про минуще і вічне.
Вирушаю у ніч – заки ще не прокинувся Дух
Мого Дому, а з ним – невимовний, безвихідний відчай.


ЧУМАЦЬКЕ

Видивлятися – до сліпоти – за шпарину – у сутінь –
може, образ жаданий постане з нічного жалю?
Я ще тут, я не йду, я не кваплюсь приймати отруту
з рук чужих, з рук твоїх, з рук, що їх
так безбожно люблю.

Чи окликнеш – коли, півжиття на рамена поклавши,
до крайнеба брестиму (так сіль перевозять святі),
чи повернеш, як завше, чи, може, забудеш назавше,
вмить піддавшись спокусі – безмежній своїй самоті?..


СУМНІВ

Те подвір’я давно заросло бур’яном-пирієм,
йде до осені час, упокорений в тужному леті,
і до тебе: «Бувай, може, якось на іншій планеті
стрівшись, вип’ємо чаю – за інше прозріння твоє».

Розтає, розтікається весен прожитих тепло,
пломеніє крайнебо в полоні нового зеніту, -
рветься нитка – і ти
не чекаєш наступного літа,
сумніваючись вже: чи життя таки справді було?..



АНТИМІФІЧНЕ

На гілці золотій зотліє міт –
нема дощу в долині Персефони.
Та все одно – у пекло чи в Аїд
підземний бриз – рингтон на телефоні –
гука мене...
- Коли минемо Стікс,
скажи, чи ти... любитимеш так само?..

Потойбіч брами –

1 2 3 »

Останні події

23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
17.08.2025|11:36
«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»
16.08.2025|08:45
«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Дитяче свято»
15.08.2025|07:22
«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Обрії»


Партнери