Завантажити

сивий чоловік.
Стоїть і землю підпира руками.


ВЕЛИКОДНЄ

Не вина, ані хліба. Вчорашня молитва – німа.
Закотилося сонце у діжку – на тісто священне.
Розганяю хмарини, ніяк розговіння нема,
великодні птахи, ніби час, пролітають повз мене –

у весняні дощі, у розквітлу чиюсь світлотінь,
де магнолій шовки дозрівають вітанням з Едему.
Йдемо вгору – удвох. Ніби нікуди більше іти.
Ніби там, на горі, воскресіння нарешті знайдемо.


2008-2010, Київ-Скоп’є

читати