Завантажити

Ленін – слово, від якого мене рве на шматки,

Ленін – це краще за екстезі, Ленін, який

Написав більше томів, ніж я встиг прочитати за своє життя.

Отже, Ленін – одне тільки слово, а ми вже, як буря, готові,

Ленін в димі революцій стоїть несхитно, як моя ранкова ерекція,

Ленін – покровитель мого народу і всього прогресивного суспільства,

Владімір Ульянов, який мені сниться в контексті колумбійських революціонерів

І бронепоїзда, в його честь я буду називати своїх дітей і вулиці,

В ім’я якого я буду відмолювати гріхи, я буду носити квіти до його пам’ятника.

Я сплю і бачу: мої старші колеги по перу у грозові ночі пишуть романи про Леніна,

Вінки сонетів про нього, філософські трактати про його ідеологію.

О Леніне, який жах, я сплю і бачу: двадцять років тому мій декан грудьми відстоює ідеали

Комсомолу, тобто він дістає кулаком у груди, чому так слабо, кричить Ленін,

Ударимо міцним кулаком більшовизму по всіх деканах, кричить наш Пророк, і

Його крик тоне в небі над хлібозаводами, чому так слабо, кричить Пророк, і

Його крик тоне в домнах, які виплавляють чавун для союзних республік - Китаю і Куби,

Чому так слабо, кричить Пророк, і його крик тоне в моїй голові.

Я дійсно не розумію, чому так слабо і чому лише в груди били комсомольців, які

Споганили Твою безсмертну ідею, чому вони досі живі, куди дивляться революційні трійки?

Про Твоє життя, Леніне, я напишу Новий Завіт, або, як мінімум,

Напишу пост у своєму ЖЖ, Леніне, я готовий померти від твого доторку, погляду, запаху.

Ну ось, і я також написав вірш про Леніна, але де ж мої премії, де

Моя слава, чому моїх віршів немає у шкільних хрестоматіях?

Шкільні хрестоматії й без мене хрінові, думаю я.

Я повертаюся до стіни й намагаюся заснути:

Жодних премій, слави, жодних моїх віршів у й без того хрінових

Шкільних хрестоматіях.

читати