Електронна бібліотека/Поезія

І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
А ось ті, кому ми довірили за нас усіх умирати...Катерина Калитко
Віхоли ходять три дні — не знайдеш і власний поріг...Катерина Калитко
Перестигла, повсюдна, безжальна пізня зима...Катерина Калитко
Прокрадається в сад зима...Катерина Калитко
Завантажити
1 2 3 4 5 »

Нерозривне

О. Б.

1
давай продезінфікуємо наші мрії люба
в них слабенька імунна система

неприродні дощі залишають автографи
в нашій пам’яті
печаль твоя несправедлива
напівпромоклі вуглинки очей
ледь жевріють
поволі втрачають тепло
не треба плакати люба
бо сльози – зайва вологість
при пониженому тискові

2
цілуй мене люба
бо незабаром жовч опанує твої думки

ти грієшся домашнім огнем
ти ховаєшся за старанно випраними скатертинами
з хлібом і сіллю

відпрасований спокій
зберігає думки про благополуччя

цілуй мене люба
поки в мене заплющені очі

3
я зрадив тебе люба
дощі змили з мене залишки твоєї присутності

і я відчув себе декоративною рослиною
у скляній колбі
не треба думати що я заховався
ні
я оберігаю тебе люба
від свого естетичного бруду
моя зрада
твій порятунок

1995

Любов постколоніальна

коли я з тобою на самоті
відчуваю як прокидається в мені
давня інвалідність
не тому що ми в комбінезонах етики
чи в трусиках пристойності
біда
з моєї голови витікає свідомість
хоча довкола весняно й урочисто
свіжі пиріжки по сорок копійок
свіжі щічки усміхнені очі
і долоні блукають на рельєфі тіла
і губи цілі й теплі
і голова наче трилітрова банка
викликає повагу своїм виглядом
ще поки сусіди вітаються між собою
ще поки цвяхи на долонях не стали сережками
а виспана жіночка
годує синочка
бутербродиком маленької любові

1996


Ненаписана картина
Катастрофічно самотній панні з третього поверху
метелик у маленькій кімнаті боїться гарячого дихання ледь торкається крильцями губ по тілу бігають неслухняні мурашки за цей вечір дозволили собі дуже багато зазирнули в її таємницю де тремтливий простір самотності зігрій його своїм забуттям яке охопило чорною вуаллю місто тіла мешканці чекають на теплі й ніжні пасати дивляться внутрішній телевізор де губи ніколи не розлучаються де жінки пишуть вірші про тіло без кості або дивляться у дзеркало а в бездонних печерах природа ховає дитячу недосяжність ми маємо лише видимість природи лише чуттєвість і присутність та прийде неждано зима волого-гаряча торкнеться твого тіла нечутними пальцями залишить сліди білі-білі що стікають сюжетами твоїх мрій і несуть у собі сенс вечірнього спалаху

1996


Послання до Пізонів
Про поезію

поезія це таємнича стихія що не потребує законів і обмежень буль промовив франко вона несподівано народжується вона подібна до жінки під час пологів до жінки під час місячних пук сказав євшан до жінки під час евакуації буль буль промовив франко вона сама в собі сама по собі ніби вітерець що гойдає повішених на гілляці діточок наділена свідомістю осмислення чогось пук пук сказав євшан вона безнадійна ніби побиті окуляри безпідставна ніби сніг який падає на ніс жирмунського поезія це хрест поезія це баняк буль промовив франко поезія це пісня пук сказав євшан вона тремтить як желатин гуде ніби турбіна вона ноги вона зуби зламана цяцька крововилив у мозок
поезія буль
поезія пук
поезія буль
поезія пук

1997


Слова і пам’ять

бо ніколи не скажеш того що знаєш
бо кволі слова твої
що проросли крізь тебе й твій час
з потрісканого ґрунту пам’яті
де завше незатишно
а тобі здавалося
що земля мовчить
заніміла під непорушним сонцем
мовчить
спостерігаючи за горішнім галасом
панночок у веснянках і бантиках
за набридливим шумом
людської механіки
де в нічній каві й сльозах
шукають відпочинок
де Отче наш непомітний ремонт психіки
бо ніколи не скажеш того що знаєш
бо очі бачать те що їм призначено
бо руками охопиш те що зможеш
бо словами проженеш те
що хотів утримати
а тобі здавалося
що земля мовчить
ніби таємне прокляття
потойбіч якого сподіваєшся
знайти собі спокій
та слова викрадають його
проростаючи крізь тебе

1998


Птахи

Сповільненість вечірньої пори
минає, ніби ніч під час застуди.
Злітаються в кімнату звідусюди
сумні птахи для злої ворожби.

Ти весь в огні, в очницях тліє жар.
Птахи летять крізь тебе – в місто Пам’ять,
де мешканці стривожені не тямлять,
що ти уже безсилий їх владар.

1997



Діти трепети

Василеві Герасим’юку

Говори, не мовчи, бо забракне думок,
щоб прогнати напружений спокій.
Бог сканує цей світ, щоби пам’яті мох
покривав найрідніші із копій.

А обличчя сумні, нечіткі, ніби дим
їх окутав. Та знов — виринають.
В них немає ні смерку, ні часу, ні зим.
Вони вічно тебе проводжають.

1997



Сон

котились до роззявленого рота
ті голови і день наздоганяв
а я сидів на лаві і куняв
із томиком поезій еліота

і бігала казилася піхота
на полігонах десь будинок впав
а я куняв на лаві і читав
у сні маленький томик еліота

ти зрадила із чужаком вночі
а той признався що писав пісні
я ж бачив сон де бігала піхота

де щось котилось хтось наздоганяв
де в парку чоловік на лаві спав
із томиком поезій еліота

1996


Нічний Львів

На ратуші північ. Двірник позіхнув: «На добраніч».
Зійшлися будинки на площу півкуль голови.
Задихала готика

1 2 3 4 5 »

Останні події

21.02.2024|13:57
Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
21.02.2024|13:02
11 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»
14.02.2024|14:54
Сельма Лаґерльоф, «Морбакка» та література: книжкова розмова з Наталею Іваничук
12.02.2024|14:24
Пошуки сенсів, спогади та рефлексії матері воїна у книзі Олени Чернінької «Лемберґ: мамцю, ну не плач»
12.02.2024|13:33
Юлія Чернінька презентує у Києві свою нову книгу "Барні 613"
12.02.2024|13:29
У лютому 2024 року світ побачить нова книжка Андрія Любки "Війна з тильного боку"
12.02.2024|13:27
Міжнародна премія імені Івана Франка 2024: оголошено прийом наукових робіт
12.02.2024|13:25
Бестселер, від якого не відірватися: перші враження про книгу «Посібник з убивства для хорошої дівчинки»
07.02.2024|19:01
"Книжковий Арсенал" оголоcив дати й формат проведення 12-го фестивалю
07.02.2024|10:08
Оголошено конкурс на здобуття літературної премії ім. Ірини Вільде на 2024 рік


Партнери