Завантажити

не любити ту пору, хлопці. Лише взимку розквітають вдруге вишні ”. Брав тоді мене за руку, наче малу дитину, підводив до вікна, під яким росла посаджена тобою вишня, і жагуче шепотів на вушко: “Вона сьогодні розквітла для тебе, мала. Вона вся твоя, аж до весни ”. Сніжні квіти на вишні, сніжні квіти в душі... Кожної зими вони зі мною ті квіти без тебе “аж до весни”. Бо я залишилася тут, де вони розквітають двічі на рік, а іноді й тричі, якщо поталанить, а ти там – де немає ні зими, ні вишень, ні снігу. Ти у раю. Так ти називаєш свою теперішню батьківщину. З’ясувалося у нас з тобою різні погляди на рай. Мене не впустила у вічне літо до тебе зима, лелеки на клуні і твоя вишня.
Так багато хотіла сказати тобі, дорікнути можливо також. Але знаєш, поки збирала докупи скалки почуттів, розгублених роками, то повіднаходила тільки яскраві барвисті діаманти. Дивина – все сіре та чорне стало золою, крига розтанула, мов ті диво-квіти на вишні під сонцем. Бо, зрештою, і ти залишився у моєму житті назавжди, нехай лише шрамом-цівочкою – цього достатньо, щоб не переставати любити, навчитися прощати та тебе відпустити безповоротно...
Дякую тобі, що ти був.
Був?
Ні не так.
Дякую тобі, що ти є. І нехай твій рай береже тебе, хай у чужій спекотній Каліфорнії на перекір усім законам природи та логіки розквітне одного разу під твоїм вікном білим цвітом пальма (о, так - вишні в раю квітом сніжним не цвітуть, лише вдома і взимку). Бо зима – то не тільки стужа, крига, замети, слизькі вулиці, поламані руки та ноги, головний біль для комунальників та лихих людей. Зима, насправді, то світанок року, зима – то переддень весни. Весна на підході, вже чути її легкі кроки, хоч і поки лишень у снах. Я її дочекаюсь, знаю. Хай щастить Тобі у раю вічного літа!
З Любов’ю.

P.S. А зараз за вікном мороз і цвіте Твоя вишня.
Дякую.




3.
Кременець, біля Кам’яної долоні


sms
Я тебе вимріяв першим

***
Ти п’яний?
***
Атнюдь!
***
Зрозуміло
***
Ні, це я усе зрозумів. Слухай…

У жінки в очах навіть зорі роздвоєні та розбурхану тишу на небі почули
Якщо хочеш, щоб жінка лишалась з тобою – не розпитуй її про минуле…


4.


ІНЕТ-КЛУБ «ОРЛЬОНОК»

@

Той лист не від мене. Ну та ти, мабуть, здогадалася. Не подумай зайвого: це один мій приятель так жартує. Заліз у чужу пошту… Показово покараний. З особливою жорстокістю та цинізмом, щоб ти не сумнівалася. Такий собі Ігор, якщо пам’ятаєш.
Над картинками подумала? Думай, думай. Перечитай Едгара По.
А дітям переказуй вітання. До речі, дотепно про відсотки, я сміявся.

***
Ігоре, привіт, це я.

Щоб ти не сумнівався: пам’ятаєш нашого вожатого в «Орльонку»? Яке в нього татуювання було? Правильно, череп з яйцями.

Пишу з інет-клубу, зі щойно створеної скриньки, сподіваюся, твоя спаморізка пропустить. Треба твоя порада. Можливо, й допомога, але поки що поради буде досить.

Сьогодні одна дурепа залізла в мою пошту (до речі, допомоги таки треба: якщо тобі раптом напише чи подзвонить моя дружина, підтвердь, що це ти приколювався, окі? Я потім поясню). Так от, залізла, позбивала нафіг усі налаштування. Я сів поновлювати і виявив, що в мене на скриньці висить вірусна прога, і не сама простенька. Хтось моніторить мені пошту.

Я боюся, це може бути пов’язано з однією історією, куди я по дурості вляпався. Не хочу називати імен і опорних слів для пошуку, нічого, зара якось акуратно сформулюю. Ти, мабуть, думаєш, у мене паранойя? Рижий теж так думав. Подивися новини за 12.07., може, ти його впізнаєш. Він не дуже змінився з часів «Орльонка».

І ще подивися статтю на укрправді, в архіві, десь на початку липня. Там на картинці такий прикольний колаж з тваринкою, деревом і ще чимось. Прочитай уважно.

Розумієш, воно все пов’язано. Пам’ятаєш, я тоді прийшов до тебе, сказав, що посварився з дружиною, і сидів на кухні два дні за компом. А тепер зістав числа. Рижого вже не було. А я насправді тоді чекав на візу. Не хотів одразу розповідати всього, взагалі не хотів тебе вплутувати. І зара не хочу. В принципі, можеш стерти цього листа і ніколи не згадувати.

Ігоре, що мені робити?

Розумієш, якби я був тут сам, але ж Ганька… Вона як дитина. Втікати десь далі, кинути її, нічого не пояснюючи? З нею все життя саме так і вчиняли. І такі так я виходжу остання сволота.


5.


Десна, гумовий фіолетовий човник, схожий на мультяшного кашалота

Я зараз у човні. Цього човна я вкрала, вкрала одну вудку, банку з черв’яками, трохи макухи у фользі, стару ковдру, пакет з недоїденими шашликами, окраєць хлібу, три пляшки води та гумові черевики

читати