Re: цензії

"Найстрашніше було шукати, коли в Дарницькому відділку, у який нас спрямували, Сашка і Сергія Зелінського - ще одного нашого постраждалого від беркутівських лапок друга - не було. А на снігу - кров. І купа швидких, які дружно виїхали із двору відділку....
І дізнатися онлайн зі стріму, що твій чоловік захоплений беркутом, теж невесело - буквально одразу після події я побачила розтрощену нашу машинку - із Сашиною шапкою, із рюкзаками всередині...

Потому у Оболонському оплоті міліції - за офіційними даними, які нам із чесними-пречесними поглядами повідомили охоронці, хлопців теж не було. А от неофіційні чутки підтверджували протилежне. Тож ми на морозі не поспішали їхати на пошуки далі - в БСП чи прокуратуру, як нам радили. І не помилилися: із появою депутатів Розенка та Наливайченка раптом Саша з Сергієм матеріалізувалися настільки, що їх навіть дозволили побачити.

Живі. Трохи побиті, але не сильно помітно. Саша казав: били ногами по ногах, руках, голові (струсу нема, радше намагалися кулаком вибити зуби, але не вдалося). Нога при ходьбі болить, трохи тепер кульгає. На обличчі невеликі подряпини. Потому беркут влаштував урок політінформації: вивели усіх надвір, поставили колінами і ліктями і сніг, і так тримали від 40 хвилин до години - а в цей час розповідали своє бачення майдану та випитували: ну скільки ж вам таки платять?

Машинка наша, побита і сумна, зникла без вісті. На місці події її вже нема, пошуки поки нічого не дали, адвокат обіцяв завтра цим зайнятися. У автівці був гаманець із карточками, техпаспорт, Сашині водійські права.

А тепер трохи переможних новин: Сергія Зелінського та Сергія Мартиненка сьогодні ввечері відпустили додому - їх вирішили взяти лише за свідків".