Вже 10 років мені приємно бути у складі почесного журі однієї з найбільш красивих і яскравих номінацій «Візитівка». З одного боку, це дуже добре, що наші потужні видавництва «Родовід», «Основи», «Скай Хорс», «Лілея-НВ», «Апріорі» гідно продовжують традиції й щороку надають на конкурс чергові книжкові шедеври. Але з іншого, шкода, що кількість видавництв, які випускають таку літературу, не збільшується. Приємним винятком стали видавництва «Артбук», «АртХасс», «Пенмен», котрі потужно заявили про себе в останні роки.

Я розумію, що література з мистецтва, фотографії, краєзнавча література не є суто комерційною, не приносить швидку оборотність вкладених коштів. Її створення вимагає від видавництв набагато більше і фінансових вкладень, і творчих зусиль, тому це штучний товар, який випускається невеликими тиражами. Тому вона не дешева, а щоб вона зацікавила фахівця і покупця – повинна бути дуже якісною.

Відчуваючи цю нішу й попит на таку літературу, в цей сегмент стали активно заходити класичні видавництва. Нарівні зі спеціалізованими видавництвами конкурують книги та альбоми видавництв «Фоліо», «Старого Лева», «Саміт-Книга».

Також рік у рік бачимо серед номінантів і авторів-метрів. Я розумію, що якщо ми не побачимо з-поміж головних претендентів прізвища Дмитра Васильовича Малакова або Дмитра Омеляновича Горбачова, то будемо хвилюватися, чи все у них добре. Дай Боже їм здоров´я на довгі роки і творчих успіхів. Вони в цьому році порадували нас новими книгами, які, на мій погляд, стануть головними претендентами на перемогу, і в черговий раз поповнять бібліотеки любителів мистецтва.

Серед номінантів також хочу відзначити прекрасні видання «Енеїди» Базилевича і «Як у Тіні» Георгія Якутовича, як ілюстратор книги – «Тіні забутих предків» видавництва «Артбук». Ці арт-книги, впевнений, вже дуже скоро стануть раритетом. Якщо ми заговорили про «Тіні забутих предків» Параджанова, то не можна не відзначити унікальне енциклопедичне видання кращого кінознавця, кіноісторика і кіноменеджера нашої країни Сергія Тримбача та його багаторічну працю «Кіно народжене Україною» видане видавництвом «Саміт-Книга». Я мрію, щоб такі книги-енциклопедії вийшли про український театр, про український балет, українську музику і, звичайно, про українське книговидання. Нам є чим пишатися і нам є що показати світу.

Приємно, що триває традиція написання дуже цікавих книг дружинами наших дипломатів. І серед номінантів ми можемо побачити книги Олени Кулинич «Мій Токіо» і Ірини Філіппової «Париж в подарунковій упаковці». Ці книжки рекомендую прочитати не лише тим, хто збирається відвідати ці чудові міста, а й тим, хто цікавиться історією й культурою, а також сучасною дипломатією.

Тішить, що продовжує цікаво й популярно розповідати про Київ Лада Лузіна в черговій своїй книзі «Чудеса Києва». Дуже красиво увірвалися в цю номінацію й нові автори – журналісти газети «Сегодня» Олександр Марущак і Леся Кириченко зі своїми «Прогулянками по Києву», а також чудова Наталка Фіцич «Нетуристичними звичаями українців».

У номінації «краєзнавча література» тішить, що, як завжди, багато книг про Київ, але засмучує, що в цьому році мало книг регіональних видавництв. Знаєте, я помітив тенденцію, що в рік виборів кількість книг-номінантів краєзнавчої літератури від регіонів України різко зростає. Це говорить про те, що місцева влада хоч трохи згадує про регіональні видавництвах в рік, коли їм необхідно бути переобраними. 2018 рік – передвиборчий, тому я раджу невеликим видавництвам в регіонах цим скористатися. Й не лише регіональним. Всім видавництвам, книгорозповсюджувачам, читачам вкрай необхідна підтримка, і не тільки моральна. А особливо чудовому рейтингу «Книга року», який в цьому році буде ювілейним. Протягом 20 років «Книга року», Костянтин Родик і Галина Родіна збирає під своїм сімейним крилом експертів, авторів, видавців, читачів, всіх любителів книги. Віва, «Книга року»!!!