Історично-кримінальний роман відомого українського автора-белетриста Богдана Коломійчука «300 миль на схід», виданий проминулого воєнного 2022 року Видавництвом Старого Лева, окрім чималого кола шанувальників його талановитого письма здобув ще більше прихильників, які люблять довідуватися про історичні факти в такий захопливий спосіб. Отож, канва цього історичного детективу – післявоєнна ослаблена зусібіч Австрія, новопосталі Польська Республіка та Радянська Росія і, звісно, він, оберкомісар Віденської поліції, ще й завербований на імперську секретну службу, Адам Вістович. Не менш цікавим персонажем (епілог потверджує це остаточно) є директор Віденської поліції Йоганн Шобер, якому й належить з’ясувати в Адама Вістовича, що ж він такого накоїв, адже обидві молоді держави вимагають видати їм оберкомісара.

У процесі розповіді Адама Вістовича читач довідується про цілком реальну історію двох десятків американських пілотів у складі окремої 7-ої ескадрильї польської армії, справжніх асів у летунстві, для яких Вістович має «стати очима» на невідомих їм теренах. Так само постає перед допитливим читачем й лівацький рух у Галичині, а прізвище члена організації «Галицький молот», що чигав на життя Вістовича, Сташенка, нагадує прізвище вбивці Степана Бандери Сташинського. Цікаві сюжетні лінії про шпигунку пані Фоґель, інженера-авіатора Лібанського,  зрадника Кацмана.

Та все ж, коли йдеться про літературний твір, то сюжет – навіть найзахопливіший, не матиме без художнього опису великої ваги. Богдан Коломійчук вчергове підтверджує своє реноме майстра слова, вдумливого письменника з багатою фантазією. Певні вислови чи узагальнення звучать у тексті, як афоризми: «Жити з почуттям вини – це мовби щодня ковтати розпечене вугілля» чи «Найбільше ми шкодуємо за тим, що втратили назавжди». Автор ще й володіє відмінним почуттям гумору: «О так! Майєри пліткуватимуть навіть на Страшому суді».

Оглядати очима Адама Вістовича улюблений Львів – парки, вулиці, кам’яниці з барельєфами, відвідати з ним ресторації зі смаковитими стравами, затягнутися цигаркою, випити вишуканого трунку – означає щоразу дивуватися: як так уміти передати атмосферу часу і міста! І цигарки, і чудові напої – кожен зі своєю назвою і смаками – ознаки тривання життя.

Уся ця історія про елегантного харизматичного чоловіка звучала б неправдоподібно, якби у його житті не траплялися жінки. Траплятися – означає мати стосунок з гарною жінкою, стрінутою випадково, і не мати потреби продовжувати зустрічі.  Та стосунки з красунею-єврейкою Бейлою – з іншого виміру. Ця сюжетна лінія вартує цілого роману про кохання. Вона виписана чуттєво і делікатно, її головне послання: більше за потребу володіти  є потреба бачити кохану людину щасливою. «Бейла жива, і це – найважливіше!»  Вістович таки здатен на глибоке кохання, і читачеві не доведеться повторювати услід за Ларошфуко: «Істинне кохання схоже на примару, всі про нього говорять, але мало хто його бачив».

Автор не з підручників знає про Росію, адже від самого початку війни він воює за нашу свободу з російським агресором. «Більшовики стверджують, що Бога нема, але вони просто замінили його ненавистю. Заради неї вбивають, у ній шукають спасіння, і вона їм прощає гріхи…». Оці російські більшовики з імперцями вкупі прийшли на нашу землю вбивати, і їхню огидну сутність так влучно описав автор, хоча й стосовно інших, на століття раніше, реалій.

Богдан Коломійчук, визнаний письменник із власною манерою письма. І нема сумніву, що він напише важливі книжки, що свідчитимуть про цей звитяжний і  жорстокий час війни.  Чи будуть вони по-гемінгуеївськи трагічні про «втрачене покоління», чи будуть продовженням обраної стезі детективного, пригодницького жанру, приміром про героїчні пригоди військових розвідників, та цілком очевидно, що ці твори займуть гідне місце в українській літературі.