Микола Адам у своїй творчості завжди відкритий для світу і вміє перенести читача у простір реальної Білорусі своєї молодості і сьогодення. Безсонні ночі, рок-концерти і такий знайомий голос Віктора Цоя. Романтика є одним з провідних мотивів у ліричних творах автора:

“Коли тримаю твої руки у своїх,

Здається, що вони тримають моє серце.

Не відпускай його,

Бо воно перестане дихати”.

Поміж  рядків прочитується образ музи, такої простої, у чомусь земної.                    

Значну роль відіграють спогади про родинне древо у віршах, адже українська мова знайома Миколі ще з дитячих літ від дідусів, шляхи котрих перетнулися  на Львівщині: 

 “Обох їх поєднав Львів.

Один там жив, другий вчився у будівельному інституті”.

Мелодики білоруської та української мов спільні у своєму старослов’янському походженні, але кожна з них має свої особливості. Процес перекладу – це свого роду магія, яка вимагає концентрації, адже кожне слово – на вагу золота. Таємно від усіх існує ще одна мова, якою спілкуються співавтори. Розуміють вони одне одного чи ні, стає ясно майже одразу. А на ваш розгляд, шановні читачі, буде подано ці поезії у перекладах.  

Де можна прочитати: http://ukrainka.org.ua/node/8987