Володарка титулу «Золотий письменник України» залишається вірною своїй темі і стилю викладу. «На запах м’яса» – це відображення непідробної дійсності, книжку Люко Дашвар можна порівняти з популярними нині фотографіями самого себе в дзеркалі. У романі ми зустрічаємо низку персонажів, які мають чітко прописані характери і діалоги, що не просто наближені до реальності, вони неначе записані з почутої вчора розмови в метро.

Чим сьогодні цікавиться молода людина і які її життєві орієнтири? Як вона може досягти вершин? Врешті-решт, якими ці вершини є? Такі запитання хвилюють батьків чиї діти здобувають освіту, але не можуть влаштуватися на роботу. Цим переймаються безпосередньо і молодики, яким протягом п’яти років викладають про те, що залишається далеким від повсякденного життя. «Навіщо мені знати історію української культури, якщо моя спеціальність «дошкільне виховання»?, – запитала студентка під час перездачі екзамену на кафедрі. «Пізнай світ, людей, традиції, історію, культуру, щоби знати, де ти є посеред них», – відповіла б Ліля, одна з героїнь рецензованої книжки. «Що ж ви розказуватимете дітям, коли їх виховуватимете? Що саме прищепите не знаючи культури?», – відповів я як викладач.

Цю книжку рекомендовано читати небайдужим до проблем сучасної молоді. І в першу чергу її має прочитати безпосередньо молодь. Читаючи перші розділи книжки, в голові створюється уявний світ, де мешкають Майя, Уляна, Петро Реп’ях і інші. Лупин хутір існує у віртуальному світі. Він чимось знайомий, та все ж залишається недосяжним. Раптово зі сторінок книжки виринає історія становлення Майки і її подружок – Лільки і Вітки. Дівчата зростають у Генічеську і мріють про багате і яскраве життя.

Дівчата одна за одною опиняються в Києві. Майя поступає до університету, хоча не розуміє чи потрібен він їй. І ось мені як викладачеві згадуються обличчя студентів першого курсу, які призвичаюються до київського ритму життя і прагнуть покорити столицю. «Київ – місто можливостей» – колись почув від студентів. Або як, мабуть, сказала б Руся, ще один з персонажів нової книжки Дашвар, «Київ – місто м’яса». Хоча я б сказав, що в Києві вже давно немає м’яса, залишився лише запах. Він і захоплює молодь, тому сюди і приїжджають сотні тисячі молодиків, щоб спробувати себе. Але більшість розчаровуються і їдуть додому. Не тому, що нездатні працювати і безталанні, а тому, що не знаходять м’яса. Чи знайде м’ясо Майя? Лише повністю прочитавши книжку можна відповісти на ці запитання, адже авторка роману тримає інтригу до останнього рядка.

Гортаючи сторінку за сторінкою віднаходиш паралелі з реальним життям. В деяких персонажах вбачаєш риси знайомих і колег, своїх сьогоднішніх і колишніх студентів. В голові вимальовується портрет сучасного студента і хочеться прийти на заняття і пообіцяти, що все буде гаразд, головне пам’ятати про мораль і чесніть. Завтра під час заняття обов’язково це скажу.