Перекажеш іншим своїми словами. Сатана сказав нам: Господь з вами. Господь з вами, я не можу вас переконати. Ви ж любите так, ніби зав’язуєте канати. Ви ж закохуєтесь так, ніби знімаєте шкіру. Бог з вами, я з вами втрачаю віру. Ідіть із богом, я з вами нічого не...

перестелені простирадла стелями навпростець а ти мій втомлений митарю ще той митець майстер ловити ґав без угаву і без жалю, містер ікс містер падай-і-я-тебе-зловлю   і щоранку виймаючи пальці зі своїх ран ти почуваєшся дуже добре немов James Brown бо у тебе є я біла гурія фурія...

Перестигла, повсюдна, безжальна пізня зима, ніби сива вовчиця, крутиться, трусить на місто сніг. Якщо в домі є місце для двох, але двох нема – значить, білим його накриє перше за всіх. Із скарбів зимових найліпші лишаться – мерзла хурма і серця омели зелені в деревах обіч...

Перон щербатий, наче берег річки. Стрибни із нього – й понесе вода Тебе, засмиканого вдома чоловічка, Хай на твердій полиці – не біда. На першім полустанку недалечко, Як зійдеш – зачарує новизна. І диво станеться: З вишневого вершечка, Мов зірка, ягода шелесне неземна Тобі в...

Квітко осінняя, Бита сльотою, — Чом так тяжкий мені Жаль за тобою? Стрівши мельком тебе На своїй пути, Чом же не можу я Тебе забути? Чом в самоті мені, В хвилях задуми, Чуються ті грізні Бурі та шуми, Плеще холодний дощ, Вітри ревуть, Що тебе до землі Топчуть і гнуть? Чом у самітньому...

1 Господи, за що покарав мене цим не­щасливим ранком?.. Олександра глипнула на співрозмов­ника спантеличено, і хтозна, чого в її погляді тепер було більше: переляку чи ненависті, несприйняття чи мовчазного бунту. їй так мало літ і вона заледве одною ногою ступила в цей дорослий світ,...

Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита, І зоря над ними йде висока.   Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.   Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна...

І Давно-давно це було. Було це за тих часів, про які старі наші люди, жартувавши, казали: «Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!» А тоді таки справді був цар, хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і були на нашій землі пани поміщики та капіталісти. А жили ми на...

В перший місяць весни стань на чистий рушник дороги і грудьми припади до грудей березневих вітрів. Подивися, як зірка за дуб зачепилася рогом, і послухай, як думка заборсалась в копанці слів. Гуси плещуть крильми в чорну ніч кригоходу, а в колодязі темряви шерхнуть і в´януть сніги. Скоро...

Копаються гави в одвійках, І скляно дзвенить од стежок. Спокійно по косих лінійках Спускається перший сніжок. Шликами стовпці голомозі Вбирає під шкільним вікном, Закутує літо, що в стозі Заснуло натруженим сном.