М. В. Лисенкові Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями. В небі, чистім і прозорім, Сонце сяє, Наче в морі, в жовтім житі Хвиля грає. Подивись: женці схилились, Потомились І від праці від тяжкой Потом вкрились. Розважай же іх піснями Ти дзвінкими... Вийся,...

Розпрягайте, хлопці, літаки: Хай-но спочивають, роботящі. Гарно воно в небі, а таки Вдома, на землі, їй-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агоній... Може б, хто згадав хоч упівтон Давню: «Розпрягайте, хлопці, коней»? ...Тихий вечір травами котив. Льотчикам...

Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі!.. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька — дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль...

Розбите серце умира, А я співаю: тра-тра-ра. Воно крізь силу вже зітха, А я сміюсь: ха-ха-ха! Із серця чорна кров тече... Нехай тече, нехай тече! Колись кипіла в серці кров, Колись цвіла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль мені... Хай ти була не роки — дні, Хай мент єдиний я горів, Хай,...

Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з...

Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі — посічений, Після бою — скалічений. Пішов в хату — не топилось, Хотів з´їсти — не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля...

Розбите серце умира, А я співаю: тра-тра-ра. Воно крізь силу вже зітха, А я сміюсь: ха-ха-ха! Із серця чорна кров тече... Нехай тече, нехай тече! Колись кипіла в серці кров, Колись цвіла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль мені... Хай ти була не роки — дні, Хай мент єдиний я горів, Хай,...

Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою. І над обновленим, щасливим світом,...

(Колоніальні настрої в дореволюційній руській армії) Лірична поема Частина І. Давно вже ніч свої пустелі великі зорі висипа, давно в бараці раби темні, як під водою вічні скелі, на нарах сонними лежать. Висока стеля капа мокра, бо люди дихають, сопуть... а дума сльози із-над Волги на поле рідне...

Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем... Крізь ніч і туман іде наш фляґман, крізь ніч і туман. Нема, нема нам спокою в шинках, парує кров на ножах. Як вітер і море покличуть, цілуємо лезо навал, лишаємо перса кончити, лишаємо п´яний підвал, підхоплює...