Ефраїму Севелі (справжні ім´я та прізвище - Юхим Драбкін) дісталася непроста доля кочівника і емігранта. Він народився 8 березня 1928 року в Бобруйську в родині кадрового офіцера, тренера з класичної боротьби. На початку Великої Вітчизняної війни встиг евакуюватися з Білорусії, але під час бомбардування його було скинуто вибуховою хвилею з платформи потягу, який відвіз у невідомому напрямку його матір і сестру. Після довгих поневірянь потрапив в протитанкову артилерію резерву і з нею дійшов до Німеччини. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

Після війни самостійно отримав середню, а потім вищу освіту. У 1957 році дебютував з кіносценарієм до художнього фільму «Наші сусіди», потім були ще кілька вдалих сценаріїв до фільмів комедійним на фронтову тематику. Писав під псевдонімом Юхим, а потім Ефраїм Севела.

У 1971 році брав участь у захопленні приймальні голови уряду СРСР, вимагаючи дозволити євреям СРСР репатріюватися до Ізраїлю (хоча, за власним зізнанням, раніше не був ні дисидентом, ні сіоністом). Після суду над групою був висланий до Ізраїлю. У 1977 році переїхав до США, жив в Брукліні. Часто переїжджав і працював в таких містах, як Лондон, Західний Берлін, Париж.

Після виїзду з СРСР Севела починає багато писати, згадуючи своє дитинство («Легенди Інвалідної вулиці»), розмірковуючи про еміграцію («Тойота Королла»). Серед найбільш відомих книг Севели - «Зупиніть літак - я слізу», «Моня Цацкес - прапороносець», «Мама», «Вікінг», «Чоловічий розмова в російській лазні», «Папуга, що говорить на ідиш», «Чому немає раю на Землі», «I Love New York»,«Патріот з немитими вухами», «Зуб мудрості», «Продай твою матір», «Все не як у людей». Вийшло зібрання творів письменника в 6 томах і низка збірок вибраних творів.

У 1990 році Севела повернувся до Москви і як режисер випустив кілька успішних фільмів за власними сценаріями - «Папуга, що говорить на ідиш» (1990), «Ноїв ковчег» (1992), «Ноктюрн Шопена» (1992), «Благодійний бал» (1993).

Інформація: Частный корреспондент