У них йшлося про українські та перекладні новинки, на які насамперед слід звернути увагу.

Щоби допомогти читачам зорієнтуватися, ми вивчили рейтинги сайтів ЛітАкцент, Espresso, Дзеркало тижня, Forbes.ua, Лівий Берег, Elle, УП.Культура, Maincream й виокремили книжки, які нам радили найчастіше.

Рекордсмен рейтингів — журналіст Остап Дроздов із дебютом «№ 1. Роман-вибух»(Видавництво Анетти Антоненко).

Роман Остапа Дроздова «№ 1» — це більше, ніж просто роман, затиснутий жанровими рамками. Це сповідь кількох поколінь, об’єднаних наскрізною ідеєю — відстояти свою ідентичність. Це родинна сага з драматичними поворотами долі. Це одразу декілька біографій на тлі різних епох, в якій відвертість автора межує з публічним оголенням до найпотаємнішого. Це життєствердний і нестандартний погляд на будні за вікном. Це плач і сміх. Це саме життя. Таким, яким його бачить і відчуває автор.

Фото: Видавництво Старого Лева

У багатьох виданнях звернули увагу на збірку малої прози Андрія Бондаря «І тим, що в гробах» (ВСЛ).

Збірка є яскравим відображення особистих вражень автора. Це підслухані історії та розмови, галерея небанальних сюжетів про звичайне життя пересічних людей. Але крізь цей химерний калейдоскоп спостережень раз по раз виринають нетривіальні, такі, на перший погляд, непоєднувані образи, як-от смішний і трішки недоречний Папа Римський на Святошині, тб-серіальний комісар Рекс і навіть наймудріша з мишей.

Прочитавши «Забуття» Тані Малярчук (ВСЛ), читачі можуть не впізнати письменницю, настільки цей роман різниться від попередніх творів письменниці.

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

Регулярно в рейтингах виринали «Тамплієри» Сергія Жадана, «І знову я влізаю в танк»Оксани Забужко, роман-експеримент від низки зіркових авторів «ДНК», антиутопія «Жуйка»Марії Козиренко, збірка «#Невимушені» групи авторів, «Цензор снів» Юрія Винничука, «Помирана» Тараса Антиповича, «Одинадцять празьких трупів» Кирила Кобріна та «Кімната для печалі» Андрія Любки.

Із перекладних видань найчастіше згадували «Виголошення лоту 49» від ікони американського постмодернізму Томаса Пінчона, «Сатанинські вірші» володаря Букерівської премії Салмана Рушді та книжки Асі Казанцевої «В Інтернеті хтось помиляється!» та «Хто б міг подумати! Як мозок змушує нас робити дурниці».