Письменник, що увійшов до списку 20–ти топових британських письменників до 40 років за версією видання «The Telegraph» на запрошення Літературної Лабораторії Мистецького арсеналу проведе  для українських письменників  воркшоп «Як писати прозу»  .

Втім, якщо ви не письменник, а почути знаного автора хочеться – маєте чудову нагоду почути 6 березня  розмову Девіда Солоя та Катерини Бабкіної  про письменництво, читачів та літературні премії.

Події відбудуться за підтримки Британської Ради спільно з Письменницьким центром Norwich (Великобританія) в рамках Міжнародного літературного шоукейсу.  А перед тим, як бігти купувати квитки на захід, радимо вам прочитати ексклюзивний коментар Девіда Солоя для Читомо.

– Девіде, на жаль, українською мовою досі не перекладено жодної вашої книжки. Сподіваємось, в найближчому майбутньому це зміниться. З якої книжки ви радили б українським видавцям/читачам почати знайомство з вашою творчістю?

– Що ж, я дуже сподіваюсь, що книжка «Чоловіки, як вони є» (« All That Man Is») колись буде перекладена українською. Думаю, це моя найкраща книжка, принаймні саме нею я задоволений найбільше. Хоча й моя перша видана книжка – «Лондон і Південний Схід» («London and the South–East»),  історія про життя продавця в Лондоні в пізніх 1990–х – це теж робота, якою я пишаюсь. 

 – Коли ви писали  « All That Man Is», то яке завдання ставили перед собою?  Чим ця книжка відрізняється від інших книжок, написаних чоловіками про чоловіків?

– Роман складається з дев’яти розділів, в кожному з яких протагоністами виступають чоловіки, вік яких послідовно зростає. Моїм головним завданням в процесі написання цієї книжки було створення такого ланцюжка історій, в якому кожна ланка була б однаково захопливою, яскравою і правдивою, щоб достовірно відображала відповідний вік персонажів.

Я сподівався, що прочитання цієї книжки від початку і до кінця дозволило б ефектно передати відчуття спливання часу, і таким чином у читача складалася б своєрідна картина тривання життя.

Таким чином, структура книжки це саме те, чим вона вирізняється на тлі більшості подібних.

 – На вашу думку, чи сучасна література достатньо репрезентує різні типи маскулінності та фемінності? І чи вона  має це робити? Чим, на вашу думку, є література сьогодні?

– Я вважаю, що в минулому більшість видавців були чоловіками й тому намагалися (хоч і не завжди успішно) говорити за всіх своєю діяльністю. Тут я маю на увазі, наприклад, романи 19 століття, що мали на меті охопити ціле суспільство, і письменники, як-от Бальзак, Діккенс чи Толстой, прагнули писати не просто книжки, а величезні групові портрети.  Зараз це вже не так актуально – письменники зосереджуються на власних позиціях, тож аспекти власної ідентичності для них пріоритетніші.

 Алла Костовська