А за недостатності останнього – трохи посварити й чимось підкріпити повчання. Або кимось. Страшною Бабою Ягою й Бабаєм уже не здивуєш, а от які-небудь монстрики підійшли б. Тим паче їх немало, різні види, походження, «вміння» і фішки.

Як не налякати дитину, а може й розвінчати страхи перед вигаданими й надуманими небезпеками, заодно позайматися вихованням і поговорити про хороші справи – у цьому однозначно допоможуть ось такі кумедні, місцями страхітливі, проте дуже корисні і зручні для сімейного читання історії про монстрів.

Марія Жученко. Абетка Монстрів. Видавництво Віват

Абетка рекомендована для діток віком 3-5 років. А таких дуже часто доводиться навчати, що, наприклад, бійка – далеко не найкращий спосіб довести свою правоту. І ще – точно не найкраща поведінка для повсякденності в садочку, вдома, чи в гостях.

Так ось у цій абетці можна вивчати букви одночасно з акцентом на хороші, чи добрі манери поведінки. Психологи й педагоги радять у необхідних випадках засуджувати саме поведінку, а не особистість дитини, тож буде корисним дотриматися таких настанов і почитати про монстрів, які бешкетують, сказати «ну-ну» їхній поведінці:

Хто не знає Дралобійка?

Завжди він зачиняє бійки

На дивані не сидить, битись з усіма летить.

Окремої уваги, звісно, заслуговують ілюстрації. Хвацько вималювані потворки мають кожна свій особливий шарм. Монстри-володарі іменних літер із гумором представляють не найкращі варіанти проведення вільного часу: то об’їдаються, то тупотять, то лякають дітей. Ось така наочність непогано гратиме роль необхідної, але акуратної демонстрації ситуацій «як не можна». Ну і, звісно, повчання будуть ефективними, адже монстро-ідея справді смішна і крута. Головне, щоб і в садочках такі абетки з’явилися, а не тільки вдома.

Ірена Карпа. Луї та його монстри. Видавництво Люта справа

Це книжечка-білінгва, перша з тих, котра допоможе дітям перебороти страх темряви. Текст оповідання – український і французький.

Монстри в цій розповіді – плоди уяви головного героя, хлопчика Луї. Вони утворюються з тіней і форм різноманітних предметів, що оточують його в темряві. Хто ж не підіймався вночі, щоби попити води чи компоту. А потім стрімголов не повертався назад, бо «зжеруть монстри».

Добра історія, авторкою французького тексту якої є колега Ірени Карпи – Ермін Патен, заворожує ще і своїми ілюстраціями. Хто зна, може хто з дитят побачить у картинках і свого монстра? Ілюстраторка Фіфі Брістош використала графіку, і погралася видом напівосвітленого будинку з найпричудливіших точок споглядання.

Happy End історії пов’язаний зі світлом, адже саме з його появою чудовиська на стінах перетворюються на звичайні шкарпетки-зонтики-дверцята-лампи, які не такі вже і злі і страшні, а так само слухають тишу в сонній кімнаті.

Страхи – це наші природні захисники. Але їх необхідно розуміти, і часто про них говорити. Ось із роботою Ірени Карпи можна проговорювати страх темноти. А якщо подарувати дитині книжку в комплекті з «Будинком уночі» від Читаріума, то вийде ціле заняття із «темрявотерапії» в хорошому сенсі 

Моріс Сендак. Там, де водяться диковиська. Видавництво Читаріум

Відома, перекладена багатьма мовами книжка картинка про «найдикунських дивовиськ».

Історія невеличка, головним у книжці все ж є використання автором яскравих, колоритних образів. Жовті й зелені очиська, крила-лапи-ножиська – світ, куди потрапляє головний герой Макс, і де він, завдяки своїй безстрашності, вмінню причарувати, стає королем справжніх монстрів!

Ілюстрації переважають над текстом, але вже така уява малюків і загострена потреба сприймати образи через зображення. Буває, що мальована книжка причарувати і стає кращим другом швидше, ніж та, у якій багато тексту.

Джулія Дональдсон. Груффало. Видавництво Читаріум

Ну що ж, тут також монстр, і знову вигаданий! Але ким? Мишкою, яка тікала від лісових хижаків. Це як у відомій казці про Колобка, але там лисичка перехитрила героя, а тут повірила в монстра, і сховалася чи не найпершою від нього.

Казка написана віршами, запам’ятається не лише діткам 3-5 років, але й меншим. І не варто хвилюватися, що обрати книжку про монстра для малюків – зарано. Вона може стати хорошим поштовхом для того, щоби, навіть, подумки діти вчилися себе захищати, заспокоювати, і триматися спокійно в неординарних ситуаціях. Чомучки засиплять вас запитаннями на кожен сантиметр ілюстрації і три букви тексту. Бо книжка має хороший матеріал для розвитку уяви, що допоможе також і розвитку мовлення.

До речі, у цьому році видавництво Читаріум презентувало переклад продовження історії з назвою «Груффалятко». У ній головний герой – маля монстра-велетня. І воно само боїться чудовиська. Для нього це – страшна Мишара, на пошуки якої і вирушає мале Груффаля. І знову зустріч, тінь, перше й наступне враження.

Здається, обидві історії Джулії Дональдсон разом дуже доповнюють один одного «ефектом навпаки», і тому так і згадуються повчання батька з дитинства: «Боїшся павучка? Уяви, як страшно йому від тебе!». От саме ці дві книжки з монстрами чудово розігрують своїми героями цей повчальний момент. Страх – це природньо, а обдуманий страх – уже не такий химерний і сильний.

Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько. Видавництво А-БА-ба-га-ла-ма-га

Нарешті, повість для старших діток – а саме 7-8, 9-12 років. Хоча меншим читакам вона також припаде до душі, якщо, наприклад, їм прочитають вголос. Це далеко не нова вітчизняна, гумористична історія про те, як можна дружити з монстром. Головна героїня Софія і її чудернацький монстр Чу потрапили також і на екран. Стрічка повністю підтримана Держкіно України, а її режисером став Сергій Мельніченко.

Прекрасно, що робота талановитого письменника представлена в трьох книжках, і захопленим читакам буде, що дарувати в продовження.

Головне правило дружби з чудовиськом – не допустити, щоби воно потрапило в країну жаховиськ (для цього треба робити добрі справи), а все інше – ну вже ж дууууже весело й кумедно. Навіть саме видавництво радить історію для «обережного читання, щоби не луснути що сміхум». Цей варіант боротьби зі страхом від монстрів однозначно допоможе, бо присвячений дружбі і сміхові.

Отож, поведінку виправили, на добрі справи налаштувалися, темряви вже не боїмося. Усім цим здібностям, як не дивно, навчили монстри  книжок – тож можна сміливо підглядати за Різдвяним Дідом, куди ж він заховає дарунки – під ялинку, чи в шкарпетку?

Ірина Варламова