Важко втриматися, щоб не купити книжку «101 далматинець», яка цього року вийшла українською у «Видавництві Старого Лева».  Передовсім тому, що це дуже теплий спогад з дитинства. Машина часу, якщо хочете. Вечір, зимові свята, в кімнаті сутінки, лише на ялинці блимає гірлянда і ще світиться екран телевізора. Ми з братом сидимо на підлозі і дивимося пригоди 101 далматинця. Це були 1990-і роки. Мультфільм заворожував, хоч і був знятий за тридцять років до цього. Але ми про це навіть не здогадувалися. Як не здогадувалися і про існування книжки Доді Сміт «101 далматинець», з якої все і почалося.

Англійська письменниця Доді Сміт протягом свого довгого життя (а прожила вона 94 роки) написала  далеко не одну книжку. В її творчому доробку дев’ять романів, п’єси, кіносценарії. Але в історію вона увійшла саме завдяки книжці про викрадення і порятунок плямистих цуценят-далматинців. Книжка «101 далматинець» побачила світ у далекому 1956 році у видавництві «Heinemann». А вже за п’ять років, у 1961-му, анімаційна студія Disney випустила за її мотивами повнометражний однойменний мультфільм. Він мав шалений успіх, відтак виходив у світовий прокат ще кілька разів – у 1969, 1979, 1985 і 1991 роках. А згодом, у 1996 році, на екрани вийшов художній фільм «101 далматинець», де головні ролі зіграли Джефф Деніелс і Гленн Клоуз.

І ось нарешті українські читачі можуть прочитати і саму книжку. На сайті видавництва вказано, що вона  розрахована на читачів від 6 до 12 років. Але, на мою думку, слухати цю історію може бути цікаво і трохи молодшим дітям. Чому б і ні? Сюжет добре відомий нинішнім батькам малюків, які, певне, не раз дивилися мультфільм і фільм. Хоча екранізації, звичайно, дечим відрізняється від книжки.

Отже, сюжет роману розгортається у Лондоні та околицях у час різдвяних свят. У пані та пана Любеньких живе пара чудових далматинців – Понґо і Леді. Господарі дуже люблять своїх собак і надзвичайно тішаться народженню п’ятнадцятьох цуценят. Втім, на малих песиків чекає небезпека. Однокласниця пані Любенької – Лютелла Де Явол – обожнює хутро і кутається в нього навіть у теплу погоду. Вона зла, груба і безжальна. Побачивши цуценят, Лютелла вирішує, що хоче собі шубу з плямистого хутра милих цуциків. Вона викрадає малюків і ховає їх у своєму Пекельному Палаці, який охороняють брати Поганюки. Понґо і Леді вирушають на пошуки та порятунок своїх цуценят, у дорозі їм допомагають багато різних собак, а також коти, коні та корови. Без їхньої допомоги  у далматинців нічого б не вийшло. Потрапивши нарешті в Пекельний палац, Понґо і Леді знаходять у ньому не 15 цуциків, а 97…  І вирішують врятувати абсолютно всіх. На шляху додому на них чекають пригоди, небезпеки та дива. Втеча відбувається у самісінький Святвечір.

Це добра історія для сімейного читання і обговорення. Вона – про взаємодопомогу, винахідливість, вдячність, любов, турботу, сміливість. Деякі сюжетні моменти можуть викликати в малих слухачів і читачів питання, і це зрозуміло, бо книжка написана 62 роки тому. Але загалом вона про універсальні цінності. Та й ще у форматі динамічної історії, яка тримає в напрузі до останньої сторінки. І варто відзначити класні чорно-білі ілюстрації Тетяни Цюпки, які роблять українське видання сучасним і стильним.+

Марія СЕМЕНЧЕНКО