Василя Стуса вбили через висунення на Нобелівську премію з літератури. Ця версія смерті українського поета в ув´язненні в Пермській області Росії стала основою сюжету фільму "Птах душі".

Зйомки розпочнуть у день народження Стуса, на Святвечір 6 січня 2018 року.

— "Птах душі" — так ­називалася збірка перекладів. У таборі "­Пермь-36" у поета її вилучили. ­Шантажували, що знищать, якщо не погодиться спів­працювати з КДБ. Досі зберігається в московських архівах, — розповідає сценарист Сергій Дзюба, 39 років.

"Якщо ми з вами домовляємося, ви відмовляєтесь від Нобелівки — переглядаємо справу. Прийшов новий Генсек ЦК КПРС Горбачов. У країні відлига", — спокушає Стуса агент-жінка. Розмовляє з ув´язненим українською. Але на той час поет уже навіть відмовився від радянського громадянства.

Історію Стуса порівнюють з долею німецького антифашиста Карла фон Осецького. 1935-го отримав Нобелівську премію миру. Гітлер не міг ­тримати нобелівського лауреата в концтаборі. Осецького звільнили, однак він майже відразу помирає від туберкульозу.

— "Птах душі" — біографічний фільм, але з елементами трилера, — про­довжує Сергій Дзюба. — У нас своя версія, як саме вбили Стуса 1985-го. Базується на документальних фактах. Наприклад, знаємо, що поета водили до якогось начальства з України, коли востаннє посадили в карцер. Хто це був — невідомо. У нас це — КДБістка Віра. Приїхала спокушати Стуса свободою. Хоче зрозуміти, де в поета слабкі місця, звідки почався його бунт проти радянської влади. Розмовлятиме з ним про минуле, творчість, кохання. До того Стус ніколи не спілкувався з КДБістами. Просто казав "Не говоритиму!".

Виконавців головних ролей поки не називають.

— Стус розповідатиме про поета Павла Тичину, — додає співавтор сценарію Артемій Кірсанов, 37 років. — Йому присвятив працю "Феномен доби". В ній автор дослідив життя і творчість Тичини. Острах піти його шляхом не дав Стусу зламатися.

Жінки любили Василя Стуса. Він згадуватиме перше кохання. Обраниця розмовляла російською — на цьому ґрунті виник конфлікт. Вона не розуміла, чому Стус не хоче бути, "як усі". Розповідатиме Вірі про дружину. ­КДБістка теж певною мірою зацікавлюється Стусом як чоловіком. Була його шанувальницею в студентські роки. Покажемо її внутрішній конфлікт. Бо все ж таки вона в нас — машина для вбивства. Метафорична радянська влада, яка приїхала вмовляти поета визнати її.

Гасло фільму про Василя Стуса — "Народе мій, до тебе я ще верну, щоб в смерті повернутись до життя".

Ганна ЩОКАНЬ