Стенд надзвичайно достойно виглядає, тут вирує життя. Ми виглядаємо на порядок центральніше за сусідню Сербію чи навіть Польщу. Мені було трохи заздро чути про акцію, яку провели грузини — Stop Russia на противагу гаслу російського стенду Read Russia. Подумалося: чому грузини? Чому не ми? Це було креативно, це було красиво і відповідним чином організовано. Одразу захотілося наступного дня побачити таку ж акцію України, а на наступний день, бажано, акцію Сирії — ось тоді це був би чітко висловлений меседж. «Малорос боїться дерзать», — казав Хвильовий. Так от не треба боятись. Бо хто дерзає — тому належить світ.

Я не думаю, що Україна готова прийняти цю естафету. Інститут книги щойно сформувався. І я знову і знову повторюю: поки нема інформаційної інфраструктури, що обслуговувала б книжковий ринок, доти радіти з еквіваленту квот, чисто механічного процесу посування російської книжки з українського ринку — зарано.

І в нас після цього відбувся справжній книжковий бум: українські видавництва справді стають видавництвами, західні видавці дивуються, що за придбання прав між собою конкурують по 5-6 українських видавців. Але все це — поки що результати механічного процесу. А от потенціали внутрішнього ринку — це інше, і зараз нам необхідно як мінімум відновити наші інформаційні позиції до краху 2008-2009 року, коли ринок був повністю завалений, і який уже готували під «Ексмо» (найбільше російське видавництво, засноване у 1991 році — Читомо).

Не можна лізти у Франкфурт країні, що не має жодного книжкового тижневика, нема чого туди лізти країні, в якій читачі не мають звідки отримати інформацію, окрім як з «Читомо»! Вибачте, при всій моїй любові та пошані. Кожна країна, що наважується на статус Почесного гостя, має спеціальні культурні додатки у соціально-політичних виданнях, не кажучи вже про телебачення та радіо. В одній тільки маленькій Чехії — 4 книжкові тижневики! Себто допоки наші читачі не знатимуть, які книжки виходять, і де їх узяти, то говорити про статус Почесного гостя зарано.

Звісно, з’являються і дочірні підприємства російських видавництв — вони будуть лізти «з вимкненого й увімкненого, з отворів і розеток». І цьому теж можна запобігти тільки інформаційною інфраструктурою, це треба відстежувати і цьому тиеба протидіяти. А для цього треба упритомнити собі, що ринок повинен мати певний інформаційний ресурс й інформаційні важелі. І на цьому шляху нас ще чекають великі битви — війна ще далеко не скінчена.

Але думати вже варто починати — далеко і стратегічно. «Бери вершину», — матимеш середину, казав Сковорода.