Після гучного скандалу навколо виходу книги лауреата Шевченківської премії, на жаль, уже покійного, Олеся Ульяненка “Жінка його мрії”, що спровокував низку акцій громадського протесту, слово НЕК (Національна експертна комісія із захисту суспільної моралі) уже нав’язло на зубах, і можна сказати стало притчею во язицех.

Черговим ляпасом вищезгаданій комісії позиціонує себе нова відверта збірка “Аморалка” (видавництво “Фоліо”, наклад – 3000 примірників), куди увійшли твори письменників, чиї прізвища добре відомі читачу: це й Сергій Жадан і Андрій Курков, Андрій Кокотюха, Лесь Подерв’янський, Юрко Позаяк та ін., а також оповідання, розповіді та вірші молодих українських митців, які вже встигли заявити про себе на повен голос: Артем Полежака, Микола Леонович, Ірися Ликович та багато інших.

Як зазначено в анотації, збірка має на меті розповісти про ТЕ, чого, як вважають деякі моралісти, не існує і про що “пристойні” люди зазвичай, начебто, не говорять. Але письменники наполягають: говорити й писати можна про все.

Укладачем антології став письменник Сергій Пантюк.

Презентація “Аморалки” у столичній книгарні “Є” викликала чималий інтерес.

Сам упорядник не зміг бути присутнім на презентації свого “дітища”. Тож функції модератора узяв на себе прозаїк, журналіст, кіносценарист Андрій Кокотюха. Він зазначив, що, на відміну від інших авторів, писав своє оповідання спеціально для цієї збірки (Сергій Пантюк добирав твори, які вже раніше десь публікувалися, або звучали). За словами автора, починається це оповідання “еротичною сценою” (Кокотюха зізнався, що це його перший досвід написання подібної сцени) і закінчується “елементами насильства та жорстокості”. Каже: судити – читачу.

Далі модератор надав слово авторам, які висловлювали свої думки з приводу моралі та читали вірші або уривки творів, що увійшли до книги.

Андрій Курков (під час скандалу з Олесем Ульяненком залишив лави вищезгаданої комісії):

“Перший випадок, коли провокаційне видання виходить офіційно, не порушуючи закони. Це книжка для молодих людей, які поспішають відкривати для себе невідомий світ”.

Вано Крюгер: "Після Ніцше писати про мораль, як мінімум, смішно, а тим паче смішно влаштовувати такі комісії, судилища, які є виразником такого собі декадансу виродження. І якби Макс Нордау жив зараз, він би писав свій "Декаданс" не зі звичайних людей, а саме з пана Костицького" (голова НЕКу -  ред ).

Юрко Позаяк поділився своїм враженням від документу, який можна вільно знайти в Інтернеті, а саме інструкції з визначення еротики та порнографії (якою, очевидно, послуговується експертна комісія), де “все в термінах визначено”: "Більшої порнографії я в житті не читав. Я навіть дізнався у 50 років нові слова".

Час, відведений на презентацію книжки, сплив непомітно, у невимушеній атмосфері, з жартами, без жодного скандалу. Брати чи не брати до рук це “безцензурне” видання, звичайно, справа кожного. На закінчення хочеться процитувати Сергія Жадана (текст “Шукайте цензора в собі...” вміщено до цієї антології -  ред .)

“...Мені би хотілось, аби наші діти не стикались у житті з подібним дрімучим «совком», аби жоден експерт, незалежно від рівня його кваліфікації та кількості проведених у темному кабінеті експертиз, не вказував би їм, що вони мають дивитись, читати чи слухати, а що — ні, аби, врешті-решт, вони жили в нормальній країні — без цензури, заборон та подвійної моралі. З усім іншим, гадаю, вони якось дадуть собі раду. У разі чого — спитають у батьків .”

Валентина Романенко

Фото -  Тетяни Давиденко