Назва нагороди (а це спеціальний диплом і значна грошова премія) — «Талант і гідність». І перший її здобувач — відома українська письменниця Марія Матіос. Особистість, яка, безперечно, фокусує в собі і унікальний літературний дар, і гідність громадянської позиції.

Наша нагорода — за її доброчинний літературно-соціальний проект «Від серця до серця — із заходу на схід»: роман «Солодка Даруся» українською і російською мовами буде презентовано бібліотекам східної України. А також за чудову недавню книжку «Чотири пори життя» (Львів, Літературна агенція «Піраміда»).

На львівському форумі у Матіос був подвійний бенефіс. Відразу два спектаклі за її творами — «Солодка Даруся» і «Нація» — показав львів’янам на сцені Театру імені Заньковецької Івано-Франківській театральний колектив (режисер Ростислав Держипільський). І обидві постановки викликали неабиякий ажіотаж.

Сама ж письменниця, роздаючи автографи впродовж не менш як дев’яти годин (!), представила Львову «прем’єру» своєї нової книжки «Вирвані сторінки з автобіографії».

Це сторінки про її рідну Буковину. Про сім’ю, по якій проїхало не одне історичне колесо... Матіос ділиться з читачем як із рідною людиною: «Спробуй замислитися над тим, що безжальне колесо обставин вічне — на те воно й КОЛЕСО… На тій землі, де лише у першій половині ХХ століття мало не двадцять разів мінялася влада!».

Письменниця щоразу підкреслює, що в нашій складній українській історії сьогодні необхідні «сапери» (одним з яких сама себе і вважає), а «мінерів» — цих негідників — і так вистачає.

У новому творі шанувальники Матіос дізнаються про прототипи «Нації» і «Дарусі». Визначать «тонус» її стосунків з українською владою: є розповіді про Л.Кучму, В.Ющенка, В.Януковича. Природно, деякі «вирвані сторінки» про Д.Табачника, з яким у письменниці, очевидно, вже вибудовується якась тривожно-захоплива літературна «гра». Чудові замальовки з її минулого, коли сільський будинок Матіос став однією зі знімальних локацій легендарного фільму Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». Пані Марія з трепетом і ностальгійним флером каже про Миколайчука, Кадочникову, Ступку...

Природно, ця книжка не передбачає жорстких хронологічних канонів особистої і творчої долі. «Сторінки» саме «вирвані». Злегка поплутані в часі і просторі. Тож будь-який шанувальник Матіос висмикне «свою» сторінку...