Недарма харківський поет, письменник, перекладач, публіцист, любитель футболу і марихуани, фанат Марадони, анархії і капіталу Сергій Жадан на літературних вечорах регулярно і в жанрі мантри зачитує уривок із вірша «Хороші молоді поети»: «Поезія приходить сама собою, не напружуйся так. Я завжди говорив: уся справа в грамотно вибраному творчому кредо». Йому всього 35 років. Проте, з одного боку, він не такий молодий, щоб стояти в черзі за премією Антонича чи стипендією від «Смолоскипа». З другого — не такий «поважний і статечний», щоб його висували на Шевченківську премію. Між цими двома полюсами годилося б присуджувати щось середнє, якщо не за «Книгу року», то бодай «за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, ламання стереотипів та універсальність змісту». Літературна премія імені Джозефа Конрада, заснована Польським інститутом у Києві, у цьому випадку потрапила «в яблучко».

У суботу в готелі «Опера» між трьома фіналістами — Наталкою Сняданко, Танею Малярчук і Сергієм Жаданом — таємним голосуванням вибирали лауреата премії імені Конрада, заснованої у 2007 році. Польський інститут присуджує її що два роки молодим українським письменникам до 40. Про те, хто отримає премію, офіційно не знали до моменту, коли посол Польщі в Україні Яцек Ключковський відкрив конверт із прізвищем лауреата. Журі у складі критика–публіциста Богуміли Бердиховської, генерального директора ICTV Олександра Богуцького, президента «Форуму видавців» Олександри Коваль, директора Польського інституту в Києві Єжи Онуха, літературознавця Лідії Стефановської та лауреата премії Конрада — 2007 Тараса Прохаська, не радячись один з одним, таємно проголосувало кожен за свого лауреата. Хоча всі знали, що інтуїція їх не підводить, тож треба вибирати Жадана. Лідія Стефановська у маленькому чорному платті перед нагородженням мило обіймала Сергія і щось щебетала йому на вухо. Після того як до Сергія потрапив конвертик із премією у розмірі 3 тис. євро і запрошення на стажування у Польщі на шість місяців, пані Лідія чемно покинула метушливу компанію і віддалилася з Танею Малярчук для тихої розмови. Богуміла Бердиховська ще на початку вечора автоматично зарахувала Жадана до польськолітературної родини.

Сняданко з Малярчук, судячи з усього, теж не були проти, що премія цього року дістанеться Жадану. Їхній час ще прийде, адже до 40 років кожна з них може отримати не одного Конрада. Адже скільки б анкет не надсилали різні інституції і наукові центри, їхні прізвища все одно потраплять у списки фіналістів. Цього разу до 31 жовтня надійшло 35 анкет. Польський інститут не оголошує прізвищ тих, кого відсіяно. Журі вибирає лауреата тільки з фіналістів, кандидати залишаються невідомими в папках у Польському інституті. Сняданко і Жадан висувалися на премію вдруге. «Ми з Наталкою сюди їздимо, як на роботу. Коли сюди приїздиш, бачиш багато друзів, з якими не так часто доводиться зустрічатись. А премія, крім усього іншого, є такою гарною нагодою для зустрічі, — вдало підмітив Жадан. — За два роки існування премії я встиг її дуже полюбити».

Для Тані Малярчук премія Конрада встигла стати певним знаком якості в літературі. Наталці Сняданко це нагадує зустріч випускників: «У нас не заведено так, як у Європі, коли лауреатів престижних премій масово читають, запрошують на літературні вечори, після вручення премії їхні книги першими розкуповують по всіх книгарнях. В Україні, якщо сам не напросишся почитати, тебе ніхто не знатиме. І ніяка премія тут не допоможе». Жадан погодився з колегою і зізнався: «Не буду лукавити, фінансова сторона мене тут найбільше приваблює».

Два роки тому Єжи Онух голосував за Тараса Прохаська. Цього разу віддав свій голос за Жадана. «Ще тоді я знав, що Сергій 100–відсотковий кандидат. Вони із Прохаськом зовсім різні: Тарас — тиха, спокійна людина, живе собі в Івано–Франківську, Жадан — у полі. Його не можна не помітити. Я робив маленьке опитування серед людей, яким довіряю, за кого голосувати. Всі відповіли, що за Жадана. Хоча мені шкода, що премія Конрада має вікові обмеження. У Польщі цього року літературну премію Engelus дали Йозефу Шкворецькому, якому виповнилося 85 років. Ми ж даємо премію молодим письменникам, які багато вже встигли і ще багато чого можуть зробити».

Що зміниться у житті письменників після вручення премії Конрада? Сергій із 1лютого поїде у Польщу на стипендію, де дописуватиме свій соціально–детективний роман. «За премію, яку отримав, буду відсиджуватися на лаврах слави і забуду про літературу, — жартує Жадан. — Це не такі великі гроші, щоб мати на них конкретні плани». Наталка Сняданко у поті чола працюватиме над «реалізацією творчого шляху», щоб через два роки почесно отримати Конрада. Через два тижні вона з поетом Остапом Сливинським у мережі запустить часопис «Радар». Друком він виходитиме щокварталу польською, українською і німецькою, керуватиметься з краківського Товариства «Вілла Деціуша». Таня Малярчук, як наймолодша фіналістка премії Конрада, працюватиме у кримінальній журналістиці, писатиме короткі й довгі історії, щоб через кілька років отримати своїх 3 тис. євро «за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми і ламання стереотипів та універсальність змісту».

Ольга Жук