Поціновувачі української мілітарної історії вже довгий час відчувають книжковий голод. Ласим шматком для них стала серія «Плац д’Арм”, яку видає інформаційно-аналітична агенція «Наш час». Книга з цієї серії «Новітні гусити» – про чесько-словацькі формування в російському війську (серпень 1914 – квітень 1918).
Назва видання апелює до середньовічного руху «гуситів», спочатку релігійних реформаторів, а згодом озброєних борців із хрестоносцями. Вони були захисниками незалежності Чехії від політичної влади Папи римського й Німеччини.

Якщо починати з кінця, то одне з останніх речень дослідження твердить, що «Внаслідок поразки у війні і низки національно-визвольних революцій імперія Габсбургів упала, що зумовило утворення нових національних держав». Тобто умови для створення незалежних держав виникли на всіх територіях, підвладних Австро-Угорщині. Але автор книги Б. Татаров вважає: «Усі були свідомі того, що якби не послідовні, уперті та героїчні дії організаторів і бійців чесько-словацького корпусу в Росії, то новітня Чехо-Словаччина ніколи б не здобула ту свободу, про яку століттями мріяли покоління патріотів». Тож, виходячи з цих двох тверджень, складається враження, що Австро-Угорщина розпалася великою мірою завдяки чехам і словакам (хоча вони мали всього лише один військовий корпус у складі російської армії), і якби не «новітні гусити», то хто зна, як би закінчилася Перша світова. Автор також трохи забуває, що Чехо-Словаччина об’єднала принаймні три народи – чехів, словаків та закарпатських українців. Тож про чию свободу та про яких патріотів йдеться – невідомо.

Незважаючи на невеликі аналітичні недоліки, дослідження дуже добре наповнене фактичними даними. На основі архівних матеріалів продемонстровано поступове трансформування невеличкої Чеської Дружини в Чесько-словацький військовий корпус. Книга вміщує багато ілюстрацій – як чорно-білих, так і кольорових. На них представлена зміна однострою чехів та словаків протягом реформування їхнього підрозділу, а також геральдика, атрибутика, відзнаки та світлини військовослужбовців. Фото поєднані з ретельним описом військової форми, зброї, прапорів, погонів, медалей, шоломів, кокард, нашивок та іншого армійського «обладнання», аж до ґудзиків. Видання не переобтяжене посиланнями на наукові праці та архівні документи, що спрощує сприйняття тексту і робить дослідження доступним широкому колу читачів. Навпаки, на полях сторінок подана цікава інформація, яка стосується теми. Історикам вона є загальновідомою, але пересічному читачеві стане в пригоді  для розуміння тексту. Щодо документів, використаних у дослідженні, то перевага надана чеським джерелам, зокрема мемуарам, а також архівним матеріалам України й Росії.

«Новітні гусити» – це вагомий внесок в мілітарну історію не тільки України, а й Чехії та Словаччини. Спрямування дослідження на всіх, хто цікавиться історією – це позитивне зрушення української книгоіндустрії в галузі науково-популярних видань.

Ілона Замоцна