На ці різні, але взаємопов’язані питання намагається відповісти американська письменниця Джоді Піколт. Автор п’ятнадцяти бестселерів (не знайомих, на жаль, українському читачеві) у новому романі «Девятнадцать минут» говорить про проблеми сучасного суспільства, сім’ї і молодого покоління.

Поштовхом до написання книжки стали відомі всьому світу трагічні події: стрілянина в американській школі, яку влаштував нічим не примітний учень. Як відомо, подібні трагедії сталися й після цього, і не тільки в Сполучених Штатах.

Фабула роману «Девятнадцать минут» розгортається в маленькому містечку Стетфорд штату Нью-Гемпшир у США. Там у звичайній школі навчається Пітер Хьютон — жертва знущань, класичний приклад «невдахи» в окулярах. Котрий, як це часто буває, закоханий в успішну дівчину з «крутої» компанії. Він тихо ненавидить тих, хто вважається кращим за нього. А одного дня жертва перетворюється на холоднокровного вбивцю…

Автор пропонує читачеві зрозуміти — чому, оцінюючи ситуацію з погляду судді і водночас матері постраждалої дитини, адвоката і прокурора, детектива і жертви, батьків убивці і батьків убитих. Проте коли не просто бачиш жахливий вчинок, а хочеш зрозуміти, як людина змогла його скоїти, зробити остаточний висновок надзвичайно складно. «Як таке могло трапитися тут?» — запитують герої твору. Ніхто з них не хоче вірити у близькість поганого, навіть коли воно вже трапилося.

Один із персонажів — батько Пітера — намагається вивести наукову формулу щастя. І це йому ніби вдається. Доки його син не стане чудовиськом зі слізьми на очах… Виявляється, людина не може почуватися щасливою, коли весь світ навколо неї зупиняється.

Народження і смерть, любов, здатна пробачити злочинця, і ненависть, що виростає на родючому ґрунті дитячих образ: ці протилежності, властиві людській природі, письменниця описує майстерно. Змушує пережити прочитане. А сюжетні лінії роману перетинаються, утворюючи заплутаний клубок подій, емоцій і думок під назвою життя.

«Можливо, погані речі відбуваються тому, що тільки так ми можемо пам’ятати, як має виглядати добро», — підсумовує Джоді Піколт.

Книжка не містить хепі-енду для жодного з її героїв. Мало того, кінець гірший, ніж очікує читач. Тому що занадто реальний, як для літературного твору.

Аревік Петросян