- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?

- Минулої зими перечитала цілий ряд творів американської письменниці-фантастки Таніт Лі, яка заімпонувала динамічною манерою оповіді, оригінальним художнім стилем та надзвичайно харизматичними персонажами.  Тепер узялася за Урсулу Ле Гуїн, цикл про Земномор’я іде мені дещо повільніше – у Ле Гуїн філософських роздумів значно більше, ніж дії, тому «залпом» її твори не читаються. Мабуть, я, ніколи не виросту з фентезі та казок.  Багато читаю англійською, особливо, якщо це оригінал тексту; часто купую вживані книги через інтернет, бо знайти англомовні видання в Україні складно.

Ще одна, доволі відома, книга - «Піаністка» Ельфріди Єлінек залишила суперечливі враження. З одного боку – надзвичайно смаковитий авторський стиль, увага до деталей, влучна і вбивча іронія, а з другого – гострий трагізм образу головної героїні, її життєвого шляху, бридкість лицемірного соціуму, з яким вона змушена зіштовхнутися, подекуди надмірний натуралізм та шокуючі деталі. До цієї книги треба бути добре психологічно підготовленим. Попри все, з нетерпінням чекаю, коли книга вийде друком в українському перекладі  Наталки Сняданко.

Окрім того, для мене існує категорія «приліжкових» книг віршів, які часом перечитую на ніч. Серед них  -«Горище» Тараса Федюка, «Алергія» Наталки Білоцерківець, «Лілі Марлен» Жадана.

- Що плануєте прочитати?

 - Детективи Стіґа Ларссона змусили мене зрадити улюбленим прозовим жанрам: фентезі, історичному роману та психологічній прозі. Після перегляду екранізації трилогії «Міленіум» вирішила, що мушу неодмінно прочитати - на жаль, так і не знайшла в оригіналі (шведською), тому читатиму в англійському перекладі.  Також зацікавила «Гра престолів» Джорджа Мартіна – це знову ж таки фентезі.

Також із відгуків цікавими видаються «Дзеркало єдинорога» Людмили Таран, «Львівська сага» Петра Яценка та «Гербарій коханців» Наталки Сняданко. Хотілося би нову поетичну збірку Каті Бабкіної «Гірчиця».  Також давно чекаю, коли зявиться новий тираж «Пташиного радіо» Юліана Тувіма у чудовому перекладі Маріанни Кіяновської.

- Що б Ви радили почитати іншим?

- Раджу збірку історичних оповідань Юрія Камаєва «Мед з дікалоном», збірку поезій Оксани Луцишиної «Я слухаю пісню Америки» та книгу новел Маріанни Кіяновської «Стежка вздовж ріки» - це яскраві вартісні книги, які справили на мене неабияке враження. І, взагалі, читати більше, кожної вільної хвилини.  Для  мене особисто читання доброї книги – це найкращий відпочинок.