- Що Ви читали останнім часом, що сподобалося, що ні?

- Нещодавно відкрила для себе російського прозаїка Сергія Довлатова. Дуже сподобалися збірки його оповідань «Наши», «Чемодан», «Эмигрантка». Лаконічний і прозорий стиль оповіді, афористичність, іронія і, щонайважливіше, самоіронія – ті ознаки, за якими легко відрізнити довлатівську прозу від недовлатівської. З поезії – «Я слухаю пісню Америки» Оксани Луцишиної, як на мене, - найсильнішої книжки у цьому жанрі за минулий рік. Прочитала «Зачіску для їжачка» Романа Скиби. Його віршик «Ой втомилися соми. А від чого? Від зими!» досі лунає в голові. А ще «Дерева на дахах» Олександра Вільчинського, «Щось» Валентина Кузана, прозовий рукопис Василя Карп’юка «Угу», окремі новели Богдана Мельничука…

- Що плануєте прочитати?

- Знайшла вдома «Молодняк» Аркадія Аверченка. От його й читатиму цього місяця.

- Які книжки радили б для прочитання іншим?

- Одні книжки, старіють, інші завжди залишаються актуальними. От до останніх віднесу «Троянду Адольфо» Тані Малярчук. Свого часу ця книжка відкрила мені досі невідомі тонкощі мови і багато чому навчила. Ну і на правах реклами раджу усім читати Богемний вісник Культреванш