Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

подиву закліпав очима, нічого не второпає папуша, нечулий до стриптизу. Сопілка рівномірно продовжує грати, не зважає на появу породистого цигана на моріжку, той з грубим кривим носом тримає в руці канчук, віртуозно виляскує ним по халяві начищеного до блиску ботфорта.
Леонтій змирився з поведінкою „народної артистки”, але поява цигана його збила з пантелику:
– До чого тут він? – запитує в задоволеного від початку вистави Яфета.
– Цигани, між іншим, нам не чужі. Мої передбачення схиляються до думки, що вони – рештки тих арійських племен, які не прижилися на берегах Інди, через що розтеклися по світу. Ніхто так, як циган, вам не окульбачить коняку...
Дівчата проступаються цигану, той вишкірився до них і щосили як уперіщить по гузні „народну” страдницю: раз, удруге, та як заверещить, а він її лупцює канчуком, наказує дівчатам:
– А ви мені тої заспівайте, про Оксиню! Хіба ви не бачите, як їй кортить потертись об мого нагая, – нахиляється до нужденної, цікавиться:
– Правда, Ксеню?..
Та навколішки звивається від болю, але підводить голову, киває:
– Бий, антипку, бий, вибий з мене старість і лій, я хочу заново жити, бути молодою.
Леонтій бурчить:
– Яфете, ти влаштував звичайнісінький садизм...
– Даруйте, добродію... Се називається трохи інакше – садомазохізм, коли одночасно отримують задоволення й наругу обоє: він і вона. Перше ніж поставити виставу, я ознайомився з досягненням психоаналізу. Науку та магнетизм слід уже спарувати в один різновид, можливо, в жанр мистецтва.
Циган сідає верхи на тлусте тіло „народної артистки”, навхрест періщить її по опасистих стегнах. Оксина не витримує, худне на очах, обертається в сухоребру шкапу, зривається на рівні ноги, розбігається, над урвищем злітає з вершником, мчить стрімголов через Дніпро чортибатька­куди. Тихне голос сопілки, моріжок порожніє...
– Мені подобається, – плескаю в долоні.
Зачекайте, – каже Яфет. – Се була тільки перша дія. Попереду ще кілька, поки не запіє когут.
Прицмокнув Арха:
– Заварив ти кашу з хроном, а чи смачно їстиметься... – мотає головою. – Наче й цікаво, але бридко від побаченого. Чорти з відьмами втнули б інакше, посвоєму, без викрутасів режисера.
Яфет потер од задоволення руки:
– Мені коштувало багато сил, аби гру перетворити на дійсність. Погодьтеся зі мною, Леонтію, не все так погано напочатку...
– Такто воно так... – Арха замислився, раптом запитує. – Слово „напочатку” пишеться разом?..
Яфет сміється:
– „Насамкінець”, як і „напочатку” – пишуться разом.
– А я сьогодні натикнувся в тлумачному словнику: там „на початку” пишеться окремо, – дивується Леонтій. – Слід узгодити з мовознавцями.
– Марна трата часу, – каже Яфет. – Українські мовознавці в побуті спілкуються суржиком.
Леонтій зачув мій кепський настрій, хоче підбадьорити:
– Каланнику, вище носа... Яфете, другу дію давай!
По його веселому слові озвався голос сопілки, на узліссі знову ведуть хоровод дівчата:

– Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка в жіночок намітки:
Жіночки­сестрички,
Дайте мені намітки,
Хоч не тоненької,
Аби біленької.
Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка в дівочок сорочки:
Дівочки­сестрички,
Дайте мені сорочки,
Хоч не біленької,
Аби тоненької.

Тим часом в небі пронісся волохатий в’юн, а може й вуж, хвостом махає, пашить огнем, аж іскри розсипаються вбоки, точнісінько падає на нас. Яфет розраджує:
– То – не кара Божа... Циган з Оксиною вертаються...
Перед землею багряна линва звернулася вузлом, як гепнеться щосили поміж дівчат, а з яскравого шумовиння циган виходить, тримає за руку... потороча, поганкувату молодицю, циган, як і вона, голий, тільки в ботфортах та з канчуком під пахвою. Поганкувата мнеться, киває на дівчат, які продовжують співати, начебто не зважають на прибулу пару.
– Йоську, – каже йому. – Накинь якусь одежину на мене.
Той хмуриться:
– Цить, бісова бабо... Забула настанову – якщо погано виступимо – повік отак і будемо ходити...
Леонтій нарешті задоволене хмикнув:
– Точно влучив, Яфете. Молодець, чортяко... Нехай знають „улюбленці” народу, що на них чекає, разом з їхніми рейтинговими поводирями. Спуску нікому не буде.
– Про те вони не думають тепер, – не відриваю очей від узлісся, захоплююче вражаюся грою, хоч погляд мій глипає зверх Видубичів на Липки, до стійла драпіжників.
– Каланнику, не переймайтеся марнотою, – вловив мої думки Леонтій. – Іде цікава забава... Будьте тут.
Ксеня вмовляє Йоську:
– Ти мало мене бив, як слід відлупцюй, – незадоволено провела рукою по обличчі. – Я ще страшна, незугарна.
– Встигну, – махнув циган, потім сідає, підводить ногу. – На, стягни з мене чоботи, бо щось муляє.
Поганкувата навшпиньки розкарячилася перед ним, виставила напоказ кудлате логовисько, тягне на себе чобіт. Йосько тицькає канчуком, запитує:
– Не один тут побував, га?.. – криво сміється. – Зараз і мені доведеться патрати тебе, стара курво.

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва

Партнери