Світ такий чудовий, Сину!

Все зумій у нім пізнати.

Вірно вгору йди до чину,

Як у вись стремлять Карпати.

Щедрим будь душею, Друже.

Що не зміг я, хоч Тобі удасться.

Як Дніпро будь – Славним, Дужим!

Із роси й води Тобі – Тарасе!

 1984

 

Дружині в альбом.

Весна, сумне ще небо.

Запізнюються ластівки.

Чогось нема листів від Тебе,

Лиш моторошний крик

Сивезної ворони,

Як батога невільний свист.

Упав віршем моїм холодним

На твого серця білий лист.

Початок весни 1984 р.

*********

Уже замріялось на весну,

Думки, як птиці із чужини,

До Тебе, любая дружино,

Летять живі, воскреслі!

І вже ніякі заборони

Не в силі їх спинити.

Додому, додому, додому!

Жити!

Творити!

Любити!

**********

Дружині на згадку

Чи згадуєш мене

В годину ту вечірню?

Коли й вітрець не шелесне

І день згасає так покірно.

Коли від сонця струменить

Вже не проміння – тільки тиша.

Й життя вміщається у мить,

І світ стає нам ближчим.

Коли по прузі, де земля

Змикається із небом,

Виходить босоніж на шлях

Моя душа – і йде до тебе.

***********

Співай, весіння пташко,

Із-за високих стін,

Як із далекой казки,

Твій долинає спів.

І хоч стіна зловісна,

надвоє ділить світ.

Твоя прекрасна пісня,

як найміцніший міст.

Єдна світи далекі,

несе мільярди тонн.

Тому й на серці легко,

Минув зимовий Сон!

 

***************************************

Вись небесна золотіє,

Втомлена бджола

По промінчику надії

Повертається назад.

Так колись щасливо,

Як оця бджола,

В золоте вечірне трево

Відлетить моя душа.

****************************************

Дружині на День народження

 

Не сумуй, що весна

Відійшла, відбіліла.

Є ще літо у нас,

Є пісні і надія.

І вино із троянд

З кожним роком міцніє.

Є любов ще у Нас,

І її не віднімуть!

 

Тарасові Ярославовичу, дорогому Синові на згадку.

Чи мариш небом, Сину?

Як я колись, та й нині.

Чи в небеса високі линем

На крилах мрій орлиних?

Хай буде лет завжди,

Потреба душі твоєї, Сину!

Люби, як землю,

рідне небо,

В Вітчизни й Неба –

колір синій.

Початок літа 1984 р.

Сестрі в альбом

Так сонячно, врочисто,

Така небес висінь,

Маленьке ластів’ятко,

Як хрестика срібляста тінь.

Паде у це безмежжя,

Мов зронена сльоза.

А я завмер і стежу

Так, наче це – моя душа!

 

Дружині в альбом

Чогось найбільше восени

Мені болить Твоє чекання.

Чим раз сумнішим сниться син,

І кожен лист, як рану,

Я відкриваю. І мені

Все тяжче побороти втому.

Уже на зиму холодіють дні

Й дорога довшає додому.

 

 Мені щоденно осінь

Нагадує про тебе.

І листя жовте, як волосся,

І голубе, як очі, небо.

І журавлів сумне ячання,

Й просвітлене, як мати, поле,

Усі в розлуці, у чеканні,

Як ти – на кращу долю.

Та тільки люту зиму,

Зумій, кохана, перебути.

Любові все під силу

А Сонцю? Сонцю бути!

Бути!

Бути!

Батькові на згадку

Вже сонячник давно відцвів,

А біль і досі не втихає.

Невже лавинище снігів

Усе покриє і зрівняє?

Але й тоді, з таких глибин,

Крізь сніг, крізь лід,

Крізь камінь!

Душа проб’ється до людей,

Боліть – тепер уже віками.

Мамо, цілую ваші руки, дарую сих кілька щирих слів. Вічний ваш боржник – ваш син Яр.

Мамо, мамо – біліє хата,

Нене, ненько – леліє ріка.

Земле, леле – світло розп’яте

На перехресті вікна.

Ненько, нене – порожні гнізда

В небо осіннє кричать.

Сяє над святом сяєвом звіздним

Твоя всепрощенська Душа.

 

Дружині в альбом

Стікає осінь листям,

Немов у серці рану

Я в кулаці затисну,

Розлуки біль, кохана!

Час іде, минає,

І прийде та хвилина,

Й ми знову будем разом

Зумій діждатися, любима!

 

Заливає дощ осені сліди,

Гасне світле щось

З осінню в мені.

Листя світлий дзвін

Вже іздаленів,

Мій рожевий кінь

Чось поворонів,

Лише стук копит,

Шум минулих січ,

Наче мокрий лист

Падає у ніч.

 

Дружині в альбом

Кохана, зима на ісході,

Остання в розлуці зима.

Крутішають дні, наче сходи,

І сил, підійматись Нема.

Все рівно, зійду на ту гору,

Ти тільки, кохана, чекай.

Вже скоро, любима, вже скоро!

Настане розлуці тій край.

 1986

 

Мамо! ...

Зацвіли вже мої абрикоси,

Наче зорі на небі нічному.

Білі - білі, немов Ваші коси,

І ясні, мов дорога додому.

Як до вас, моя ненько, щорана,

Я до них свої думи приношу.

До чола, як до свіжої рани,

Прикладаю цвіток абрикоси.

 

читати