
Електронна бібліотека/Проза
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
У кімнаті запала мовчанка. Козаки зціпили зуби і думали, що робити далі. Варвара-ханум теж не проронила жодного слова.
Порушив мовчанку Палій.
— Отже, виходить, дівчина зникла безслідно... Але ж такого не буває! Повинен же хтось знати, де вона поділася! Як ти гадаєш, сестро?
— Не знаю... Просто гублюся в здогадках.
— А не приховує чогось Чора? Варвара-ханум пильно подивилась на брата.
— Ти так гадаєш, Семене? Я поговорю з ним... Сьогодні увечері...
Ніч була темна й тепла, навіть задушлива. На небі висіли мерехтливі сріблясті зірки. З широкого дністровського лиману долинали пахощі водоростей, викинутих на берег, та квакання жаб.
Чора ніяк не міг заснути. Серце лунко стукало в грудях, з голови не йшли тривожні думки. Після розмови з матір'ю він зрозумів, що приїзд дядька і козаків зовсім не випадковий. Вони приїхали по Стеху! Хочуть викупити її і забрати з собою!..
Він лежав на кожушанці, простеленій просто на землі, під кущами винограду, і дивився в темно-синє небо, на далекі манливі зорі. А думав про своє.
“О аллах, допоможи мені! — шепотіли його губи. — Зроби так, щоб та мила гяурка Стеха, всупереч бажанню батька і матері, всупереч усьому світові, стала моєю першою дружиною!.. Вона мені народить синів, які шаблею слугуватимуть тобі, о Всевишній! Прокладатимуть шляхи в країну невірних для твоєї величі і слави!”
Зашелестіли кущі. Чора підвів голову.
— Ти тут, синку? — почувся тихий материн голос. — Не спиш?
— Не сплю, нене.
— Я присяду біля тебе...
— Сідай, нене.
Варвара-ханум сіла на кожушанку, поклала теплу руку синові на голову, пригладила шорстке волосся. З її грудей вирвалося легеньке зітхання.
Чора мовчав. Він здогадувався, чого прийшла мати, але не знав, що їй відповісти. Думки його сплуталися, а серце стиснулось від болю й тривоги.
— Чоро, — промовила тихо мати, коли мовчанка затяглася, — я знаю, ти не відіслав тоді тієї дівчини... Бо коли б відіслав разом з невільниками, вона була б дома... Скажи, навіщо ти так зробив? Чому не послухав мене? Га?
Чора не відповів.
Варвара-ханум пильно подивилась в його широко розплющені очі, в яких мерехтіли відблиски зірок.
— Ну, чому ж мовчиш? — її рука знову погладила синову голову.
Чора раптом схопив ту руку, притиснув собі до щоки, і мати відчула, як з його очей бризнули сльози.
— Я кохаю її, нене! — аж задихнувся він. — Як ти не розумієш?!. Кохаю над усе на світі!
Тепер замовкла мати, знічена, вражена гострим болем що прозвучав у синових словах. Той біль відізвався в її серці ще гострішим болем. Вона безмірно любила Чору, свого первістка єдиного сина, любила такою ніжною й глибокою любов'ю, що ладна була за нього, за його щастя віддати не тільки на відруб руку, а й саме життя.
Чим же вона тут допоможе йому?
— Чоро, скажи мені правду, адже я не ворог тобі, а найкращий друг і порадник... Ти не відіслав її?
— Ні, — глухо відповів Чора.
— Приховав від батька?
— Так.
— Де?
— Нене, я не можу сказати. Не питай мене! — з болем у голосі вигукнув юнак.
— Мені можеш казати все! — суворо промовила мати і зразу ж пом'якшила голос. — Бог свідок, я не використаю твої слова на шкоду тобі.
— Нене!
— Кажи! — В материному голосі знову прозвучали тверді, майже суворі нотки, притаманні її характерові.
Настала довга пауза. Чора не відповідав.
Нарешті знов заговорила мати. На цей раз голос її був лагідний, трохи смутний.
— Дурненький мій! Якщо ти вже так закохався в ту дівчину то хіба ж я стану проти того, щоб ти взяв її собі за дружину?.. Навпаки, я хочу допомогти тобі... Адже і дядько Семен і брат Стехи завтра про все розкажуть батькові, і хто зна, як повернеться діло... Я ж казала, що відіслала дівчину додому, а виявиться, що вона тут. Чи не накаже батько перевернути все в улусах, щоб знайти її? Для них. Чи для себе... Ти розумієш?.. А коли знайде, тоді вже буде пізно зараджувати лихові.
Чора знову довго мовчав. Тільки важке дихання свідчило і про його переживання, і про важкі думи, що гнітили його душу. Потім глухо сказав:
— Я одвіз її на Чагу... До аталика Ямгурчі...
— До Яміурчі! — вигукнула Варвара-ханум. — Слава богу, вона там у безпеці! Нікому не спаде на думку шукати її там, в далекому степовому улусі. Ну, спи спокійно. А я візьму гріх на душу... Допоможу тобі. Хоча не знаю, чи будеш ти щасливий... А вже про її щастя і говорити нічого. Нещасна... Як і я... — Вона схлипнула.
— Нене! — вигукнув Чора і почав цілувати материні руки. — Рідна, дорога моя! Що я можу зробити, щоб ти була щаслива? Скажи — що? І я зроблю!
— Любий мій, заспокойся... Тепер мені не треба нічого, крім тебеї Аби ти був щасливий...
Вона поцілувала його в лоб, підвелася і поволі пішла стежкою до хати.
Арсен міцно стиснув Романову руку, аж той скривився.
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025