
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
конечно, но, как говорится, сердцу не прикажешь. Отправил на работу духов своих, а сам зашел в гарнизонный продмаг, курева купить, и направился в зал.
Мне повезло: в зале было пусто. И я тихонечко, не торопясь, принялся нагружаться. Лучший способ от головной боли, честное слово. Разогрелся, сделал стретчинг и взялся за мышцы груди. Начал с жима лежа. И вот, блин, что получается: первый раз пожал, потом второй, и чувствую, что-то не клеится, не ухожу в железо целиком, где-то на отшибе мозгов притаилось что-то и так, знаете, мешает, как заусенец, не дает сосредоточиться. Что за херня?
Я штангу бросил и оглядываюсь по сторонам, пытаюсь понять, в чем тут дело. Глядь на скамейку и вспоминаю, что вот на ней Кот сидел, ждал, когда мы с Семирядченко боксировали. И тут до меня доходит: это ж зема мой со всеми своими базарами, проблемами и чурбанами из головы нейдет! Ни в какую. Как, знаете, «шаг вправо, шаг влево…» Так вот он, гад, как раз этих шагов и не делает. Засел намертво.
Блин, и ведь понимаю, что нехер о нем думать, что все равно я ничем не смогу ему помочь, что каждый сам себе доктор, и никто за него его проблемы решать не будет, и если хватит у него силы и фарта, то два года как миг пролетят, и все — домой, а если не хватит, то превратятся эти два года в добрую тысячу, и ничего тут не попишешь…
Снова взялся за штангу, кое-как домучил грудь и попытался заняться широчайшей. Нет, и все. Глухо, как в танке.
Да что ж ты, козел, навис-то надо мной?! Что ж тебе от меня надо? Что, пойти в твою роту вместо тебя служить? Или лишние два года вместо тебя здесь торчать? А то еще повеситься вместо тебя?.. Да отстань ты, не мурыжь!.. Не-а. Прилип, как банный лист.
И тут-то началось у меня форменное гониво — как по драпу. Виноват — и все тут. Виноват. Во всем виноват. Что тупой. Что кровожадный. Что всех на свой аршин меряю. Что Коту голову дурней своей заморочил, а ему, может, по-другому надо было. Что той дракой под казармой его подставил. Что, наоборот, мало побил. Что не взорву весь этот корпус к чертям собачьим. Что… Виноват, короче.
Да пошел ты в жопу, козлина! Да на кой хер мне сдался такой зема, в натуре! Что, своих проблем мало, что ли?.. А оно мне — ВИНОВАТ! Хоть ласты клей…
Да пошло оно все… Да пошли они все… Да пошел и я за ними…
Ну, и пошел. В казарму. Потому что, при таких раскладах, какой уж тут кач? Эх, зема, зема…
Вечером мы с Оскалом никуда не пошли: очень хотелось спать. Решили сегодня выспаться, чтобы завтра (или послезавтра) со свежими силами ка-ак… Но естественно, — с нашим-то фартом! — спать нам не дали. Кстати, я уже подметил, так всегда бывает: если шляешься ночами — то и шляйся себе, никто ничего, а если в кои-то веки с отбоем — как приличный — ляжешь спать, так обязательно какая-нибудь падла тебе спать и не даст.
Да. В этот раз было то же самое. И двух часов с отбоя не прошло, лично я еще первой пары снов не разменял, как вдруг просыпаюсь от дикого вопля дневального:
— Рота, подъем! В ружье!
Блин, да какое, на хер, ружье? Спи давай, и другим спать не мешай. Так дневальному кто-то, кто поближе к выходу спит, и объяснил. С посылом сапога в голову.
Но дневальный, гад, не унимается! Спрятался за угол и орет оттуда:
— Рота! Тревога! Подъем!
Поток матов удвоился, в сторону тумбы пролетели один за другим два табурета.
Думаете, помогло? Не-а. Только усугубило: дежурный свет врубил, потом сигнализацию в оружейке, и уже двое дневальных хором орут про какую-то там тревогу.
Ну, только для того, чтобы к херам перебить весь наряд по роте, я поднимаюсь и иду к тумбе. За мной, матерясь, бредут Оскал, Чернов, Хохол и другие.
— Живее, десантники! — пыхтит у входа толстый оперативный дежурный, майор-танкист. — Время дорого!
Видать, действительно что-то серьезное.
— Да чего случилось-то, товарищ майор?
— ЧП…
Ясное дело, что ЧП. Нас за другим и не «тревожат»,
— В мехполку, в карауле беда, — майор трясет щеками и нервно закуривает. — Один кадр, караульный, дорвался до пирамиды и положил чуть ли не весь караул.
Ого, круто! Сильный кадр: у них там, в мехполку, караул всегда за тридцать человек набирается.
Сон как рукой сняло. Мы бегом кидаемся одеваться. Майор идет за нами в расположение.
— Так что, всех положил?
— Ну-у… почти: смена на постах стояла, да еще двум-трем удалось из караулки спастись.
Нервничает майор — труба! Пахнет ему уже капитанскими погонами и трупным запахом убитой карьеры.
Кидаемся в оружейку. Так, АКСУ, запасные магазины, патроны, подсумок. Готов! Следующий!.. Готов! Следующий!.. Готов!
Чернов отобрал человек десять, лучших. Выскакиваем на лестницу. Где-то внизу топочут ребята из второй роты, сзади пыхтит майор-дежурный.
— Так куда он подался, товарищ майор?
— Кто?
— Да стрелок этот.
— Говорю ж вам, там он сидит… А офицеров мы ваших оповестили, так что…
— Где «там»?! — даже притормаживаем от неожиданности мы.
— Как где? В караулке.
Ого! Случай серьезный. Когда человек убил и в бега подался, это значит, что инстинкт самосохранения у него работает, боится он,
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів